Bookchallenge_ua — проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.


У моєму топ-10 улюблених книжок щонайменше 3 дитячих. Це "Тореадори з Васюківки" Всеволода Нестайка, "Расмус-волоцюга" Астрід Ліндгрен та "Вінні-Пух та всі-всі-всі" Алана Мілна. Я можу їх перечитувати навіть у 28. Тому я точно знаю, що якісна дитяча книга — це та, яка сподобається дорослому, тому що вона завжди підіймає якесь важливе питання, говорить про боротьбу з соціальними стереотипами, кризу ідентичності, усвідомлення себе і таке інше.

Багато моїх дорослих друзів останнім часом кинулися перечитувати такі книжки і писати відгуки про це в мережі. Найчастіше чомусь зустрічається "Кульбабове вино" та "Маленький принц". Я вирішив допомогти їм і склав перелік з 5 інших книг нашого дитинства, які незайвим буде перечитати в дорослому віці.


1.

Анджела Нанетті — "Мій дідусь був черешнею"

1

У кожного з нас є дитяча історія, в якій нема місця друзям та батькам, — там є тільки ми та наші бабусі з дідусями. Вони місяцями годували нас варениками з вишнями, сварили за те, що ми об'їдаємо в садах ще зелені яблука і змащували розбиті коліна пекучим йодом, поки батьки займалися кар'єрою чи налагодженням особистого життя.

Це книга для тих, хто хоче поміж рядків прочитати історію власного дитинства і згадати, чому нас навчили найрідніші. Особисто для мене в ній цінне те, що я нарешті усвідомив усіх бабусь та дідусів світу в інших вікових параметрах, а не тільки отими сивочолими та мудрими. І я радий, що, перш ніж отримати мене на виховання, вони разом прожили таке щире та щемке життя.


2.

Януш Корчак — "Пригоди короля Мацюся"

1

Ця книга втілила фантазії мільйонів дітей: отримати у спадок країну дорослих і управляти нею як тобі заманеться, а не як цього вимагає мама чи тато. Але перед нами постає не маленький король з небесними фантазіями, у голові якого тільки розваги. Це хтось з розряду Джобса чи Цукерберга, хто своїми сміливими ідеями може змінювати уявлення про те, яким може бути лідер. На таких героях тримається людський прогрес, і хай би вони завжди залишалися дітьми.


3.

Люсі-Мод Монтгомері — "Енн із Зелених Дахів"

1

Енн Ширлі — сирота. Її виписало з дитбудинку сімейство Катбертів, яке насправді хотіло хлопчика-наймита для сільськогосподарських робіт. Шлях від небажаної зайди до коханої дитини — це її чудесна особиста історія.

Є люди, яким треба дуже сильно дякувати. Комусь — за їх характер: відкритий, щирий, направлений на комунікацію. До людей з таким набором характеристик тягнешся, бо вони дуже сміливі, дуже душевні, дуже рідні. Книги з такими персонажами стають "світом одного героя". Тебе не дуже сильно хвилює те, що відбувається назовні, як будується сюжет і таке інше. Ти захоплюєшся рухливим внутрішнім світом героя, міряєш його думки на себе, переймаєшся його проблемами. Одне слово — читайте. Може, Аня стане і вашим другом також.


4.

Ян Ларрі — "Пригоди Карика та Валі"

1

Ще одне сміливе втілення дитячих фантазій — стати розміром з комара і на повну котушку відчути на собі переваги такого життя. Паралельно з пригодами можна в загальних рисах вивчити ентомологію. Мені ця книга з чорно-білими картинками дісталася від старшого брата. Перечитуючи її зараз, я маю велику перевагу — у мене є google, і я легко можу дізнатися, як виглядають комахи, про яких говориться в сюжетах. Місцями автор трохи перегинає з просвітницькими пасажами або занадто явно намагається увіпхати знання в дитячі голови. Але читається це без особливих проблем. Раджу тим, хто дуже любить розмах літературного світу.


5.

Всеволод Нестайко — "Одиниця з обманом"

1

Ця книга змусила мене знову відчути запах шкільних коридорів, згадати вчительку історії, яка називала мене "Валеро" (з особливим наголосом на "е"), і увігнала в сум через те, що я вже трохи старий. І якщо вже чесно казати, з цієї книги почався я "письменник". Коли дочитав її, то вирішив: якщо в мене щось в житті не складеться, я напишу таку ж добру щиру книгу — і все відразу стане добре. Напевно, це один з тих творів, користь від яких є абсолютною для будь-якої аудиторії: дорослі згадають себе дітьми, діти побудуть дорослими і навчаться відповідати за власні вчинки.

А ще, перечитуючи цю книгу, я згадав, як, ще працюючи журналістом, хотів зробити з Всеволодом Зіновієвичем інтерв’ю, а його дружина сказала мені телефоном: "Він на всі важливі питання вже відповів, решту шукайте в його книжках".


Читайте также: Щоби бути генієм, читати необов'язково. Колонка Катерини Бабкіної.