Bookchallenge_ua — проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.


В романі Несбьо "Кров на снігу" чоловік, котрий не зміг оволодіти навичкою читання текстів, став убивати. Тобто спочатку він спробував різні, не такі складні, види злочинної діяльності, як-от сутенерство, потім кілька разів відсидів, а тоді прийшов до фаху кілера. Читати він любив, але чомусь не міг — для розваги вигадував власні версії текстів, котрі не міг опанувати, а от з навчанням і роботою не склалося, бо де читання, там і письмо, а де нема одного  і з другим так собі.

За даними ЗНО за минулий рік, так само не склалося з читанням та відповідно письмом у великої кількості українських школярів-випускників: 80 % неправильно вимовляли глухі та дзвінкі приголосні, 70 % не змогли узгодити числівники з іменником, 90 % не знали, де треба ставити кому в реченні з однорідними членами. Ну і так, 40 % з них не мали уявлення, про що йдеться в "Слові о полку Ігоревім".

Дуже часто мені говорять, яким веселим виглядає #bookchallenge_ua зі сторони. Я би і сам хотів/хотіла приєднатися, але я не можу. От просто не можу читати текст. Колись в часи навчання читав/читала, бо дуже мусив/мусила, а от після  ні, дякую.

Якби Андерсен, Черчілль, Бетховен, Моцарт, Томас Едісон, Джон Леннон, Оззі Осборн, Пікассо, Джобс чи Річард Бренсон були українськими випускниками, то неприємна статистика, ймовірно, стосувалася би саме їх (тим більше, я майже певна, що більшість із них не знає про "Слово о полку Ігоревім"). А так ми знаємо їх як геніїв, і ще  як дислектиків. Дислексія  розлад, що полягає в нездатності оволодіти навичками читання текстів, переважно працює в парі з дисграфією  нездатністю оволодіти навичками письма.

1

Причини виникнення і розвитку дислексії і дисграфії до кінця не встановлено. В когось мозок працює так, що нездатен зв’язувати окремі графічні символи (букви) в слова, хтось через особливості сприйняття розуміє кожне слово окремо і тому не може скласти загального сенсу прочитаного тексту, хтось має оптичні відхилення і плутається в палочках і рисочках, хтось не може слідкувати за текстом послідовно рядок за рядком, в когось по особливому працює короткотривала пам’ять і до кінця речення в голові не утримується сенс його початку. Є ще багато варіацій цього розладу.

Наша система освіти не дозволяє людині бути дислектиком, вона не призвичаєна для того, щоби зважати на інакших і дбати про їхні потреби. Тому багато людей радше будуть вважати себе недостатньо розумними, наполегливими, цілеспрямованими тощо, ніж визнають, що їм просто підходить щось інакше, ніж, наприклад, читання чи засвоєння інформації з тексту.

Не те що я б закликала кожного негайно піти й виявити в себе дислексію. Але якщо вам хочеться читати, а ви не можете  можливо, ви й справді не можете.

Якщо ви не можете читати  по-перше, заспокойтеся. Не в сенсі  змиріться і ніколи більше не намагайтеся, але дозвольте собі розслабитися і не тисніть на свою психіку (це, до речі, працює на розв’язання практично кожної життєвої проблеми). В великій кількості випадків дислексія виникає внаслідок стресу, неможливості опановувати певні навички у власному комфортному темпі та за відсутності будь-якої мотивації, окрім примусу.

По-друге, зрозумійте, що саме вам не вдається, що дратує і заважає.

Якщо ви не можете читати статті в журналі, книги та лонгріди, але даєте собі ради з твітами чи смс  може допомогти чистий лист паперу з вирізаним довгим прямокутником, в який вміщається лише один рядок (до речі, про це я знаю також з художньої книжки  з роману Джона Ірвінга). Можливо, ви просто губитеся в великій кількості графічних символів. Просто пересувайте свій отвір для тексту рядок за рядком. Якщо ви погано сприймаєте писаний текст, але добре засвоюєте на слух — до ваших послуг аудіокниги, програми для озвучування документів та надиктовування.

Якщо вам вдається засвоїти інформацію, лише проговоривши її,  читайте собі вголос, можна тихо, а можна і не дуже.

Якщо у вас немає мотивації читати, окрім того, що хтось сказав, що це добре і потрібно,  пошукайте якоїсь осмисленої причини робити це, вагомої та прийнятної саме для вас.

Якщо все це не допомогло, поспостерігайте за собою уважніше — можливо, вам зарадить пошук ритміки в кожному тексті, детальні нотатки, читання в малих обсягах з частими паузами, масаж скронь, кров єдинорога, варені очі восьминога (не знаю, чи є в нього очі), цвіт папороті чи попіл фенікса. Головне — зрозуміти, що читати — круто, цікаво і приємно — не загалом, а саме вам.

Тому що робити того, що цікавим і приємним не є, не треба. Світ не багато втратить, якщо замість намагання з останніх сил освоїти "Слово о полку Ігоревім" ви винайдете ліки від раку, напишете кілька опер чи розробите якусь нову технологію. І не багато втратить, навіть якщо просто зайвий раз не будете себе їсти тим, що чогось не змогли, а просто залишитеся трошки спокійнішим і трошки добрішим. Це, щоправда, не перевіряють на ЗНО — а дарма.


Читайте также: Як стати щасливим без соцмереж? Колонка Марка Лiвiна.