Bookchallenge_ua  проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.

 

8 місяців тому я зніс зі свого телефона усі соціальні мережі, залишивши тільки месенджер та пошту, кажучи: "Ні, ну з колегами ж треба якось спілкуватися, правильно?". І ще  інстаграм, який навмисно переніс на третій екран телефона. У простір, який вивільнився, я планував додати книжки. Література замість #зради чи #перемоги, терпіння та увага на зміну роздратованості, бо хтось знову неправий. Дуже хотілося якісних змін, впорядкованості та системності в житті і роботі. Спокою, сфокусованості, порядку. Чи допоміг цей трюк особисто мені покращити власне життя?

За 8 місяців я встиг прочитати більше 100 книг. Звісно, плани були на 200, і це було б реально, якби я тільки читав. Але так працює подібна механіка  чим більше читаєш, тим більше хочеться писати. Це ніби футболісту дивитися гру улюбленої команди – відразу тягне на тренування: з’являється величезний спортивний інтерес, азарт і мотивація. У такий спосіб я написав книгу "Бабине літо". Бо не міг не написати. Забагато матчів передивився, забагато висновків зробив, аби залишити це все в теорії. Це моя перша персональна історія з проекту #bookchallenge_ua. Більше знаєш про улюблене заняття  більше хочеш ним займатися.

Друга історія стосується якісних змін та звичок. Наприклад, терпіння.

Завжди хочеться, аби власна думка була кінцевою. "Тільки я маю рацію, і ніхто інший". "Я краще за всіх знаю, як має бути". "Світ саме такий, яким я його бачу". Дуже непросто позбуватися такої позиції. Абсолютної правоти. Коли комунікуєш зі світом в такий спосіб  це майже завжди "боль" та конфлікти. Розмови з різними людьми про зміст тієї чи іншої книги дали мені зрозуміти, що докою я можу бути тільки для себе, що мій досвід унікальний, як відбиток пальця, і може відчиняти тільки мої двері. Що я завжди неправий, бо десь там є людина зі своїм досвідом, і в неї він інакший. Постійно пам’ятати про це — важко. Хочеться диктувати правила, обурюватись та заперечувати. Але якщо постійно собі про це нагадувати  можна стати трохи смиреннішим, трохи добрішим, трохи якіснішим.

1

Це тільки один з прикладів. Читання веде до появи багатьох корисних звичок і укріпляє тебе позиційно  збільшується кількість прочитаного, зменшується спроможність маніпулювання тобою.

Остання історія стосується how to  коли ти розумієш, як зробити читання ефективним. Деякі мої друзі публічно вживають термін "інформаційна дієта". Найчастіше мається на увазі: "Я буду утримуватися від читання отакого контенту в соцмережах протягом отакого часу". Але виходить у них не дієта, а піст. Не користь, а зусилля над собою. Коли ти місяць примусово не їсиш умовного мяса, а потім страждаєш від переїдання. У моєму розумінні дієта  це коли ти розумієш, що тобі шкодить і як саме, виписуєш собі це на окремий листок і час від часу, коли з’являється бажання цю дієту порушити, дістаєш його і перечитуєш. Запам’ятовування і звичка напряму пов’язані з повтореннями. Для цього я, читаючи книжки, виписував в окремий документ на телефоні сюжетну лінію і 5 тез про те, чому ця книга була для мене цінною. Особисто мені це дуже допомогло.

А ще читання  це можуть бути і дуже смішні звички. Зараз я читаю "Молитву про Оуена Міні" Джона Ірвінга. Виявилося, що у друкованому вигляді її в Україні немає навіть російською. Тому я скачав її на планшет. Книга дуже велика, я з нею вже тиждень їжджу в метро. Кілька ранків підряд я ловив на собі дивні погляди людей. І тільки сьогодні зрозумів, що облизую палець, для того аби перегорнути сторінку. На планшеті.


Читайте также: Тільки 4 книжки для літа. Колонка Катерини Бабкіної.