Bookchallenge_ua  проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях. Прошел первый месяц.


Мій місяць — це:
1. Джонатан Сафран Фоер  "Страшенно голосно… " +
2. Ерленд Лу  "Доплер" +
3. Ерленд Лу  "Мулей" +
4. Ерленд Лу  "Тихі дні в Перемішках" +
5. Ерленд Лу — "Фонк" +
6. Стівен Хокінг  "Коротка історія часу" (
epub) +
7. Ерік Шмітт  "Оскар і рожева пані" +
8. Гарпер Лі  "Вбити пересмішника" +
9. Курт Воннегут  "Сирени титана" +
10. Мішель Уельбек  "Покора" +
11. О. Генрі  "Королі та капуста" + 
12. Ентоні Дорр  "Все те незриме світло" + 
13. Умберто Еко  "Не намагайтеся позбутися книжок"  
14. Генрі Марш  "Історії про життя, смерть та нейрохірургію"  
15. Герман Гессе  "Степовий вовк" 
16. Умберто Еко  "Номер нуль" 

Книги — це фізичні закони. Плюси-мінуси, формули Ейнштейна, ККД та квантові стрибки Нільса Бора. Усе це я зрозумів під час 4-го тижня читання книжок, які в більшій мірі замінили мені усе, чим я займався раніше (крім роботи та решти дедлайнів). Я мав би бути обачнішим і написати про це ще у першій колонці, коли тільки починав читати, аби для себе більш точно зрозуміти, наскільки відповідальним є момент вибору того чи іншого автора.

Книги-ліхтарі, книги-батареї, книги-перини чи атомні електростанції. Тьмяні лампочки у великій кімнаті чи маятники, що вказують шлях заблукалим в Атлантиці лайнерам. Горіння чи перегорання. Освітлення чи тепло. Паливо чи повна його відсутність. Вірний супутник нічним містом чи хащі, з яких часом можна вибратися тільки завдяки близьким людям, котрих життя нікому точно не гарантує.

Bookchallenge_ua: Лівін проти Еко та Гессе

Кожен наступний автор кудись тебе веде, чогось від тебе очікує або ставить тобі незручні запитання. Задача: знайти відповідь або принаймні збагнути, що саме тобі хотіли сказати. Яким шматком енергії з тобою поділилися? І у що він тепер повинен перетворитися?

У мене за місяць було 16 книг. Про більшість я жартома кажу своїм друзям: "Миші плакали, кололись, але продовжували жувати кактус". Пробачте за категоричність, але це стосується сентиментів на межі зі смертю від Генрі Марша, снобізму й зверхності Германа Гессе та сюжетної плутанини від Умберто Еко. Ці книги просякнуті мораллю та зверхністю, іноді складалося враження, ніби я потрапив до моргу, де все настільки стерильно та правильно, що ти боїшся і кроку зайвого ступити, аби не порушити цей порядок. Особисто для себе від цих книг я не отримав нічого. І, мабуть, їх найцінніший урок для мене — уважніше читати рецензії на сайті livelib, аби більше ніколи не потрапляти в подібні ситуації.

Натомість я дуже сильно зарядився хаосом та плутаниною Ерленда Лу. Лосі-юнаки та остогидла швецька плитка, дошки-гупанки та будова Всесвіту, списки та факси, смски, дивним чином надіслані з літака, що за лічені секунди розбивається об землю. Африка, Японія, норвезькі ліси та злодії, що кращі за багатьох праведників. Я ніколи раніше не читав нічого подібного. Ані тобі жорсткої моралі, ані складних життєвих принципів чи фатальних рішень. Усе на розсуд читача, якому залишається хіба лиш посміхатися, куйовдити волосся і здивовано казати "отаке" або "маєш тобі".

Bookchallenge_ua: Лівін проти Еко та Гессе

Я дуже люблю читати прості зрозумілі книжки з дорослою проблематикою. У світі це називається young oldest novel. Для мене особисто дуже важливий контекст. Я навіть сказав би, що він є визначальним. Я поважаю своїх батьків і батьків батьків, я знаю їхню історію; я погоджуюся з тим, що класику треба знати. Але в сучасній літературі я хочу бачити близькі для мого покоління проблеми: смартфони та соціальні мережі (тільки не кажіть нічого про Вишневського), романи у емотиконах та переписках, перенасиченість інформацією і все ті ж нерозважливість та проблему вибору.

Скільки у вас друзів, які досі не знають, чим хотіли би займатися? У мене половина фейсбуку і ще значна частина в інших соцмережах. Я би дуже хотів, аби з’явилися книжки, які дадуть їм відповіді на ці запитання. Не нудні монографії, не праці Франкла, Фрейда чи Фромма, а сучасні художні історії, від яких важко відірватися і які наповнюють тебе бажанням рухатися вперед та вгору, чи ліворуч, чи праворуч — куди заманеться, аби лиш вибір був свідомим та самостійним. Чи може таких книг насправді багато і я погано шукаю?

В Америці щось подібне пише Джон Грін, автор отих "Винних зірок", від яких плакали усі, навіть ті, хто казав, що не плакав. А ще — Джонатан Сафран Фоер. Я дуже радий, що колись не подивився "Страшенно голосно та неймовірно близько", бо через це зміг оцінити художній стиль автора, його кінестетику та інтерактивність. Якщо ви хочете справді зарядитися енергією, яку потім можна спрямувати у потрібному напрямі та здійснити квантовий стрибок — прочитайте його історію. Прочитайте — і ви обов’язково щось таки відчуєте. Тепло чи прохолоду, чи злість, чи занепокоєння, чи співчуття, чи, зрештою, любов, про яку один з головних героїв так і не спромігся сказати вголос.

Може ви навіть відмотаєте всю свою плівку назад і почнете спочатку. З новими силами та думками, які даватимуть вам суцільні плюси і жодних зайвих калорій. 

 

Читайте также: 10 книг нобелевских лауреатов. Рекомендации Даны Павлычко.