Bookchallenge_ua — проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях. 

Источник:http://www.buro247.ua/culture/books/bookchallenge-makealivin.html

 

Багато читати — це як пакувати валізу у навколосвітню подорож, не до кінця розуміючи, яким маршрутом доведеться їхати. У Каті Бабкіної в цьому питанні значно більше досвіду. Вона побувала, напевно, у 30-ти, а може, навіть 40-ка країнах світу і знає, що в дорозі їй може знадобитися. Книжки доповнюють місцевість, у якій вона перебуває, допомагають знаходити неочікувані зв’язки між предметами. Це наступна корисна функція читання після виховної.

Я зніс зі свого телефону усе, що мені заважало. Під немилість попали соціальні мережі, ігри та різні непродуктивні додатки. Я прокидаюся дуже рано, відповідно, дуже рано лягаю. Коли я думаю, що житиму так щонайменше рік, то почуваюся значно краще, аніж коли не думаю про це.

Читати — важко. Не провалюватися у книги, але й не залишатися осторонь від них. Бути незалежним глядачем чи слухачем, який не засуджує, не дає оцінок, а все сприймає як належне. Дзен-буддисти часто кажуть нам: сприймай людей зі всім, що вони в собі мають. Але ж книжки — це теж в якомусь сенсі люди. На них це правило також поширюється, правильно?

bookchallenge

У мене поки що так не виходить. Я кілька разів дуже сильно розізлився на Германа Гессе за те, що він наганяє на людей поганий настрій і засуджує міщанство. Трохи менше я злився на Умберто Еко за любов до історії мистецтва та довгих італійських імен за типом Брагадоччо. Зовсім не злився і навіть трохи симпатизував я Мішелю Уельбеку з його "Покорою" та Ерленду Лу, бо він дуже смішний і розповідає про лосів, театр та фізику дуже простою, я би навіть сказав, аутичною мовою.

Але все це, знову ж таки, ставлення. Навчитися сприймати книжки безоціночно — це перша річ, яку я хочу покласти до своєї нової валізи. Думаю, наступні тижні поповнять цей список багато чим іншим і я охоче вам про це буду розповідати.

Катя розповідає мені з Люксембургу, яким чином пов’язана наша дружба з дверною ручкою, за яку малим тримався Верлен. Це дуже смішний і повчальний текст. Вона пише подібні розповіді з Брюсселю, потім з Парижу та Мецци. За якийсь час Катя опиниться в Італії з 14-ю прочитаною книгою в рамках #bookchallenge_ua.

Я запитую в неї: ну як тобі читається за межами офісу, країни, менталітету?

Але Катя так багато подорожує, що для неї це справа звична. І валіза в неї прекрасно укомплектована. Менталітетом Катя зі всім світом. Тож відповідно і весь світ для неї — країна та офіс. Тому Катя каже, що читається прекрасно, ніби вдома. Тільки черепашки трохи бракує.

У мене з цим все трохи складніше, бо я наскладав у валізу багато зайвого. Там чимало речей, але чогось такого, що могло би стати у нагоді в середині жовтня, майже немає. Доводиться на ходу все перебирати, щось на щось обмінювати, щось викидати чи по-новому з’єднувати. Це дуже продуктивна історія — думаю, за якийсь час цієї подорожі я також знатиму, як капці, які я беру з собою в Грузію, впливають на стосунки між мною та світом, і все в такому стилі.

Вибагливим читачам скажу, що завдяки книжкам я перестав помічати людей навколо (крім тих, що читають, з ними я ніби у таємній змові, такий собі літературний бійцівський клуб з паролями та явками), розумом почув інтонацію власного голосу, зрозумів, що у кожної книги може бути свiй саундтрек — і дуже часто це настирливі мелодії, які чуєш на pre-roll та в інших каналах комунікації, з якими мені доводиться перетинатися.

Ви також не байдикуйте — розберіться, що там у ваших валізах, сумках та рюкзаках і вирушайте в подорож з нами. Гуртом, як-то кажуть, і речі складати простіше. 

Читайте также: Bookchallenge_ua: Кіно, євреї та олівець в роті.