Bookchallenge_ua  проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.


Одного дня восени в готелі у Львові до мене за сніданком підійшов Тарас Прохасько і замість "доброго ранку" чи "смачного" сказав: "Ти дуже цінна".

Розмір таких слів усвідомлюєш зазвичай не одразу. Розмір таких слів ми, як правило, ніколи не можемо оцінити до кінця. Як і розмір та всебічну вагу слова "дякую", обсяг і відповідальність, котрі стоять за словом "люблю", чи безкінечність взаємного перетікання між словами "отримувати" і "давати".

В рамках проекту я прочитала за три місяці сорок одну книгу. Я навіть приблизно не можу уявити, скільки це слів, і кожне з них лишило трошки своєї ваги мені. Але найбільші слова — їх небагато  були в мені, мабуть, від самого початку. І вони так само є в кожному з нас. Це слова "люблю", "дякую", "ти дуже цінна" та інші подібні.

1

Того дня у Львові, після прохаськового повідомлення, я вирішила дуже багато питань, особистих, професійних, стратегічних, хоча деякі з них здавалися зовсім безнадійними. Саме тоді оформився остаточно формат проекту #bookchallenge_ua, були домовлені з видавцем останні деталі стосовно моєї книги "Шапочка і кит" і вперше виникла ідея зробити з неї благочинний соціальний проект, і тепер кожен в Україні може її придбати і допомогти фонду "Таблеточки" та онкохворим дітям, а моя ціль — зібрати один мільйон гривень для фонду впродовж 2016 року. Ще багато речей, котрі на 100 % визначають зараз моє життя, з’явилися і вирішилися саме того дня.

Це тепер я розумію, що це все було завдяки тому, що цілий день я носила в собі тепле велике усвідомлення того, що я дуже цінна. Не тому, що сильна, не тому, що розумна, чи працездатна, чи цікава, чи красива, чи пишу книги, чи ще чомусь, — цінна просто так, така, як є. Іноді я думаю, що найбільше, що ми можемо дати іншим людям, — це усвідомлення того, що вони цінні. Цінні, незамінні, потрібні. Улюблені.

Зараз я читаю дуже маленьку книгу Тараса Прохаська. Це "FM "Галичина", в ній грам 20 ваги і зовсім мало сторінок та слів. В ній дуже прості історії: про яблука і вибір, воду, з якої ми складаємося, усвідомлення свого місця, друзів, любов і книжки, якими хочеться хвалитися. Я перечитую її щороку уже 15 років поспіль. Разом із нею я читаю тепер нову пошесть для соцмереж  контент-аналіз записів впродовж року на частоту вживання тих чи інших слів, результат яких програма показує як колаж зі слів, більших та менших в залежності від частоти використання. Все це складається мені в одне розуміння: найбільші історії завжди прості та особисті, найбільші слова вживає та носить в собі кожен  це "ти", "дякую", "допомагати", "люблю", "дуже".

Для мене найбільші слова цього року  оте прохаськове "ти дуже цінна". Якщо поруч із вами є люди, які можуть вам це сказати чи просто дати зрозуміти, наскільки ви цінні, щодня, щомиті, в кожному настрої та стані, наскільки світ не був би без вас таким, як є,  бережіть цих людей. Захищайте і надихайте їх, обіймайте, робіть їм чай, підтримуйте їх, читайте їм вголос хороші книги.

А якщо таких людей зараз поруч нема  це скажу вам я. Ви  дуже цінні. Прямо такі, як є,  цінні, незамінні, потрібні. Улюблені. Носіть це усвідомлення в собі як найбільші слова, множте його і передавайте, бо для таких маленьких найбільших слів завжди в кожному з нас є і місце, і потреба.


Читайте также: Bookchallenge_ua: Трахни нормальность. Колонка Марка Ливина.