Bookchallenge_ua  проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.


З 30 вересня в рамках #bookchallenge_ua я прочитала 81 книгу, це значно менше, аніж я мала би прочитати за складеним попередньо графіком, але все одно це, як виявилося, дуже, дуже багато. Тільки дві з цих книжок я прочитала вголос. Ну добре, дві з половиною, і ще багато шматочків. Це — дуже, дуже мало. Тому що читання вголос  це особливий, особистий та інтимний досвід, обмін чимось ще  крім книги і голосу, чимось таким, що твориться тільки під час читання вголос, існує тільки під час читання вголос, а от означає чомусь значно більше, ніж просто читання вголос.

Останнім часом мені, чесно, хочеться поменше читати, але побільше читати вголос, і щоби мені читали теж. 81 книжка з вересня на тлі напруженого робочого графіка, двох виданих нових за час букчеленджу книг, частих поїздок, старту нових проектів і безкінечних інтерв’ю та ефірів  лізуть мені з вух уже. Запишу собі на чолі  читати багато дуже добре, а от читати забагато складно. Межа між багато і забагато полягає не в кількості книжок і не в темпі читання, а в кількості іншого завантаження і в темпі життя. Цього я до букчеленджу про себе і світ не знала.

І от з цим всім багажем напруженості і поспіху знаходиться час, коли ти можеш сісти з кимось поруч, відкрити книжку і почати говорити з неї слова. Розігрувати, представляти, іронізувати, щось своє підкреслювати, щось, може, навіть додавати, прибріхувати, пояснювати чи перепитувати  чому ні. Сумніватися. Жити в тексті і давати текстові жити тобою. І цей час  безцінний.

Мені багато читали вголос в дитинстві. Ніколи жодна з тих всіх книжок, дитячих чи дорослих, жодна з поем, жоден з віршів і навіть атлас прісноводного риболова Сабанєєва (не питайте), перечитані вже в дорослому віці самостійно, не здалися мені такими ж, як колись, озвучені голосами дорогих людей.

Bookchallenge_ua: Діліться хорошим, читайте вголос

Читання вголос змінює, втім, не лише те, що читають, а й того, хто читає  перетворює його на казкаря, творителя і володаря історії, дарувальника досвіду.

Тепер мені читають вголос не часто, і я теж не часто  але щоразу це дуже особливі випадки. Звиклі історії, вивчені давно вірші, відомі тексти повертаються щоразу таким новим та іншим боком, що перетворюються на чудо  ніби прісноводна риба, котра вискочила раптом просто з ілюстрованого атласу, і засяяла в повітрі, заіскрилася, попливла.

Я читаю свої книги дорослим і дітям  на презентаціях, зустрічах. Я читаю чужі, але улюблені книги одному знайомому, котрий майже втратив зір. Я читаю з друзями улюблені вірші, переважно ночами, часто під алкоголь, але не завжди. В затишній какаоварні на Подолі ми з Марком читали якось фоловерам букчеленджу книжки вголос, було якось так по-дитячому добре. Врешті я придумала радіопередачу, в ефір на радіо "Аристократи" до мене щосереди ввечері від сьогодні приходитимуть улюблені люди українців і читатимуть мені вголос свої улюблені книжки.

Цього мало.

Я користуюся незручним безглуздим месенджером на телефоні  єдиним, що не має ліміту на довжину запису голосового файлу. Здогадайтеся, навіщо. Я читаю вголос книги якимось далеким близьким людям, а вони читають мені. Людей цих критично небагато, і читаємо ми нечасто. Але коли отримуєш такий файл, а там хтось сидів і читав тобі що-небудь цінне, з акцентом і іноді зовсім незрозуміле  то таке відчуття, ніби ти знову маленький, а світ навколо тебе великий і чарівний. Чесне слово.

Тому читайте вголос. Коли не знаєте, що сказати,  читайте вголос. Коли не знаєте, що робити,  читайте вголос. Коли не знаєте, як розуміти те, що читаєте, коли не знаєте, як жити, як заснути, як когось причарувати, як бути ближчим, як бути пробаченим, як бути справжнім. Читайте вголос бодай час від часу.

Читайте вголос, якщо ви забули, чому читати добре і потрібно, навіщо читати взагалі чи що має змусити вас зробити вибір на користь читання супроти інших цікавих, корисних або приємних життєвих активностей, бо читання вголос  це все найкраще від читання в принципі.

Читання добрих і цінних саме вам книг вголос  це як мантра на все хороше, це заспокоює, тренує дикцію і вирівнює ставлення до дійсності. Читання комусь  це акт дарування. Коли хтось читає вам  це акт уваги і любленості. З усіх боків, коротше, самі плюси. Діліться хорошим. Читайте вголос.


Читайте также: Чому лінитися корисно? Колонка Марка Лівіна.