Bookchallenge_ua  проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.


8 місяців #bookchallenge_ua позаду, і я можу сказати, що вдруге в житті навчилася читати. Перший раз зробила це, коли вивчила букви і осягнула, як складати їх в слова. А другий — тепер, коли читаю забагато, і стало гранично важливо, щоби це було в радість.

Ось маленькі правила, котрі я виробила для себе,  мабуть, важливо, що вони лише для мене, але, може, підійдуть комусь іще.

Зосереджуватися. Не можна читати і розмовляти, читати і переглядати стрічку новин/оновлень, читати і ділитися враженнями одночасно. Це дратує і розбалансовує, і врешті виходить, що дратує та розбалансовує саме читання. Але це не так. Бонус читання в тому, що воно ізолює,  треба користатися з цього бонусу. Текст і контекст заходять рівно і швидко і обволікують тебе якісно, якщо повністю їм віддаєшся. За тих же обставин, власне, виникає найбільше думок  а читати, щоб думати добре. Зате можна читати і їсти. Не знаю навіть, це плюс чи мінус.

Обирати. Акуратно і відповідально ставитися до того, що читаєш,  важливо. Це мусить бути або потрібним, або корисним, або неймовірно захопливим. Інакше буде дуже важко, тому що бракуватиме мотивації. Ну або можна публічно оголосити букчелендж  двісті книг на рік, це ок довісок до мотивації.

Не дочитувати. Багато людей пишаються тим, що дочитують всі книги, котрі розпочали, але життя таке маленьке, а книг так багато. Немає нічого страшного в тому, щоби відкласти книгу, котра не заходить, не притягує, не здається цікавою, не виглядає зрозумілою або корисною. Відкласти на потім або назавжди. Або якщо ви все ж дочитуєте їх принципово  треба дуже сильно цим пишатися, хоч якийсь плюс, якщо не до процесу, то до самооцінки.

Дозволяти собі  1. Відкласти справи, не встати по будильнику, не піти на івент, на який не дуже хочеться, не спішити робити роботу, не бігти в спортзал і ще багато таких "не"  не те щоби забити на все зовсім. Але бути уважним до себе й іноді, коли дуже хочеться, дозволяти собі відкласти це все і залипнути з книжкою. Бо читання  це інвестиція не лише в саморозвиток, а й в першу чергу в добрий настрій, котрий потім позитивно позначиться на всьому іншому.

Дозволяти собі  2. Не читати. Тиждень, два, скільки треба. Коли не лізе, коли не можеш, коли страшно захоплений чимось іншим, коли працюєш 24 години на добу. Забути думку про те, що я мало читаю, треба більше. Треба  в кайф. Знову бути уважним до себе і дочекатися часу, коли от саме читати  в кайф, тоді перейти до п. Дозволяти собі  1.

Читати вголос. Це магія і ворожба. Потрібно час від часу читати вголос улюбленим і заледве знайомим людям, і ще  читати вголос самому собі, слухати себе, приймати себе в такій формі. Читання вголос додає зосередженості і впевненості в собі, дозволяє відкрити якісь інші аспекти тексту та інформації. А ще це як в дитинстві  слухати, як тобі читають вголос. Це означає турботу, любов, увагу. Навіть якщо читаєш собі ти сам.

Перечитувати. Улюблені книжки, дитячі книжки, знакові книжки, незрозумілі колись книжки. Переживати радість знову. Книжки мають багато рівнів, в хороших завжди є щось таке, що недодивився чи недозрозумів. В корисних завжди буде щось, що забув і варто пригадати. Додатково це містить якесь незбагненне почуття особливого комфорту і безпеки  ніби прогулянка по добре знайомим і по-всякому пізнаним улюбленим місцям, ніби повернення в місто, де довго жив, або в дім, де виріс.

Говорити. Переповідати прочитані, слухати про нові, ділитися враженнями, цитувати, обсміювати, фантазувати. З ким завгодно. Говорити про книжки круто, це точка дотику, котра може стати точкою взаємодії, з якої ніколи не знаєш, що вийде, але завжди може вийти якесь чудо.


Читайте также: 7 must read книг українською. Колонка Марка Лівіна.