Bookchallenge_ua — проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.




Источник:http://www.buro247.ua/culture/books/bookchallenge-adult-kids.html

Впродовж червня з робочими та радісними візитами, за кермом, з сумочкою через плече і з веселими і майже завжди сповна розуму друзями я проїхала уже 8 країн, і ще три чекають мене дорогою додому. Мало де, окрім Парижа та Берліна, я залишалася більше ніж на три дні. Я всюди зустрічала багато нових і цікавих людей і пообіцяла редактору Buro 24/7 колонку про них, бо йому дуже цікаво, хто ходить на читання українських авторів та на презентації українських книг за кордоном.

Я загубила в Німеччині на заправці всі гроші і документи (разом із сумочкою через плече), повернулася за три години і все знайшла назад. В Бельгії я зупинялася в готелі, де жили "Роллінг Стоунз". В Нормандії я випадково зайшла в чужу яхту, і дуже старенька француженка потім привітно, але цілком однозначно (типу, ходять тут різні) витирала після мене білосніжною ганчірочкою таку ж білосніжну палубу. На схилі Монблану я виходила з дому в пуховій ковдрі і зібрала компліменти стосовно свого стилю в усіх мешканців Шамоні. В Страсбурзі я виступала в Раді Європи — з віршами і з фільмом, який називається "Кончений". В Люксембурзі я купила футболку, на якій написано "Русалки не роблять хатню роботу!". Біля озера Ґарда в Італії я їла ложкою подрібнений пармезан прямо з вазочки на столі, з якої належить посипати ним свою пасту, і мені навіть за це не соромно.

І весь цей час я примудрялася: 1) завжди пам’ятати, де я запаркувала машину; 2) говорити дорогим мені людям, що я їх люблю; 3) читати книжки. Можу, до речі, кожному порекомендувати це як схему вдалого відрядження, хорошої відпустки і взагалі наповненого та безпечного життя.

А я тим часом коротко зупинюся на книжках. Знаєте, що найважливіше в книжці в таких умовах? Щоби вона була невеличка, от що.

Нещодавно, після виходу моєї книги "Щасливі голі люди", я вкотре актуалізувала для себе характеристику, котру колись озвучував як мірило якості мій дід: візьмеш в руки  маєш вєщ. Критики і читачі хвалили книгу, але часом дорікали, що вона занадто маленька і, мовляв, дарма тільки обкладинку друкували, нема за що платити  так мало паперу, такі великі букви.

Ми часто без поваги ставимося до всього невеличкого, але я скажу вам чесно: плюс тисячу балів в кожній подорожі отримує книжка, котра мало важить, влазить в кишеню джинсових шортів оверсайз, в сумку на поясі чи в чохол для плаща або фотоапарата (разом з плащем або фотоапаратом).

Дуже коротко я розкажу про п’ять своїх улюблених маленьких великих книг. Коротко тому, що вони настільки маленькі, що кожен може їх собі сам прочитати, і настільки великі, що кожному слід це зробити.

1.

Тарас Прохасько "ФМ "Галичина"

44 короткі щоденникові записи про любов до світу неймовірної людини  великої, світлої та гранично уважної до кожного його прояву. Це досить давня книга, але вона не втрачає для мене своєї актуальності вже півжиття. Назагал вона про те, як правильно любити себе і життя.

2.

Анька Середа. Homo Viator

Такі собі дівчачі записочки, віршики і малюнки молодої галичанки, хитрющої, тонкої, з цілим дивовижним світом всередині себе. В якомусь сенсі всі люди діляться для мене на тих, хто знає про цю книгу  і хто не знає. Її видали на початку двотисячних якимось смішним накладом, чи-то п’ятсот, чи тисячу примірників, і з того часу вона як привид кочує з рук в руки і з оповіді в оповідь. Часто людина тільки почне: "А ще я колись на таке натрапила! Таке!.."  а ти уже знаєш, що далі точно буде про вірш про капусту і моркву, про плащик і Аньку Середу.

3.

Томас Бруссіг "Сонячна алея"

Супермаленька та дуже смішна книжка про Східний і Західний (але більше про Східний) Берлін, про молодість, силу, надії, передачі, джинси, музику і про те, що справжнє життя нічим не зіпсуєш, навіть соціалізмом.

4.

Алессандро Барікко "Тисяча дев’ятисотий, легенда про піаніста"

Десь я колись чула, як хтось сказав, що це мала моноп’єса для одного нетверезого голосу плюс піаніно. Але я з цим не погоджуюся: ця маленька книга  великий роман, тонкий, щемливий, сумний. Ніби хтось розказав щось дуже печальне і потім не знаєш, як з цим далі жити, а треба.

5.

Джером Селінджер "Ловець у житі"

Обрати цей роман  це уже як опуститися до "Маленького принца". Але після цієї книги ніхто не залишається зовсім таким, яким був до неї.


Не пропустите: 5 дитячих книг, які мають прочитати дорослі. Вибір Марка Лівіна.