Bookchallenge_ua  проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.


Мені не подобається думати, що книжки для літа — це обов’язково якісь дурниці. Зовсім не так. Веселі, легковажні, повітряні тексти — їх треба тримати на холодний, складніший час. Влітку не страшно читати сумні книжки, можливо, ті, від яких навіть можна буде плакати, — ефект завжди можна списати на несподіваний вітер, протяг з цілодобово прочинених дверей на балкон, тополиний пух, алергію на квіти. Книжки, від яких плачуть, до речі, роблять нас кращими — бо нагадують нам, що ми все ще м’які і живі всередині. Саме з таких книжок починається моє літо в #bookchallenge_ua.


1.

"Молитва про Оуена Міні", Джон Ірвінг

Її можна запросто читати півліта, бо вона велетенська — але воно того вартує, бо за такі півліта можна прожити ціле життя американського хлопчика, з п’ятдесятих до вісімдесятих. Багато літ і зим чужої країни і чужої долі, чужої дружби, чужих взаємин з Богом і державою та стрімкими змінами суспільної моралі, чужу війну у В’єтнамі, чужий шлях від першої ерекції до відповідального кохання, шлях від усвідомлення себе і до смерті заради того, щоби когось врятувати, і ще тисячі подібних речей. Найдивовижніше, що робить з нами автор цієї книги, — пише про все це так, що можна пережити це глибоко і чуттєво, як власне життя. Годі шукати зворушливішої, особистішої, чуттєвішої книги. Після таких книг нічого чужого не лишається, розумієш, що все на світі твоє: всі сльози і чудеса, і взагалі весь світ також твій. Тільки влітку і можна дозволити собі так оголювати нерви.

1


2.

"Дивний випадок із собакою вночі", Марк Геддон

В цій книжці немає ідіом і складних граматичних конструкцій, тому що автор намагається відтворити мову дитини з аутизмом, хлопчика, котрий вирішує написати книгу про розслідування загадкової смерті сусідського собаки. І так виходить, що ця проста книжка ще більше сумна, аніж могла би бути. Тому що все те, що ми розуміємо про світ, знаємо і сприймаємо про нього, заважає нам сфокусуватися, а якщо фокусуватися вибірково — навіть бодай і на тому, з якого боку на тарілці має лежати жовта їжа, а з якого будь-яка інша, — деякі речі чи події можуть виявитися дуже сумними. Чому, наприклад, хтось убив сусідського собаку? Куди, наприклад, поділася мама? Що, наприклад, таке прості числа? Що, наприклад, змушує людей змінювати вираз обличчя? І головне — чому світ такий великий, такий гучний і заплутаний і через що не можна щоразу, коли тобі страшно, дискомфортно і незрозуміло, просто згорнутися калачиком і де-небудь полежати?

1


3.

"Оповідання про тварин", Ернест Сетон-Томпсон

Багато хто читав ці оповідання в дитинстві, і це +100 до того, наскільки вона сумна, коли ти дорослий — бо зі знайомими рядками в пам’яті ворушиться щось таке, що ми залишили далеко позаду, і що було неймовірно дорогим колись – окремий сонячний день, окремі слова батьків, окремі події, окремі люди, котрі вже, можливо, не з нами — все колись пережите асоціативно прив’язалося до читаної тоді книги. Все, що ми вже ніколи не переживемо знову. Але навіть якщо ви не схильні до ностальгії — я скажу вам, що життя тварин пізнавальне, але сумне. Можливо, саме тим, що тварини не сумують з усього того, що з ними стається, і тому нам доводиться сумувати замість них. А може — тому що на прикладі тварин простіше підіймати теми смерті, переслідування, втрати, звикання і вигнання з дорогих місць, і тому про це Сетон-Томпсон говорить особливо безжально.

1


4.

"Танець радісних тіней" або інша збірка оповідань Еліс Манро

Тут все, здавалося би, просто. Література Еліс Манро  це крихкий дівчачий світ, або світ підлітків, або ще світ бідних, неосвічених, загублених людей, або світ самотніх дорослих. Тут і хлопці не запрошують танцювати, і мама шиє сукню ночами, і батько пристрелить стару кобилу, навіть якщо ти випустиш її потайки — батько все одно дожене і пристрелить. І брат раптом виросте і вже не потребуватиме твого захисту, і стара сусідка збожеволіє на окраїні зубожілого містечка, а ніхто й не помітить, і дерев’яні будиночки знесуть, щоб збудувати нові багатоповерхівки, а з ними і чиєсь життя, звичне, люблене — несуть і засадять молодими деревами. І головне — все це і ще багато детальних, дрібних буденних історій, — стається так коротко, так швидко в цих концентрованих оповіданнях, що починаєш відчувати, як ти ніби сам уже прожив багато-багато життів, а серце від них так швидко стало більшим, що вільне місце в ньому ще нічим не заповнилося, і тому його одразу заповнює сум.

1

Дуже добре прочитати такі книги влітку. Бо влітку завжди є чим потім зрадіти і втішитися.

 

Читайте также: 5 книжок про чудеса. Вибір Марка Лівіна