Bookchallenge_ua  проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.


Нам завжди казали про скарби в книгах, ми просто думали не про те.

Почалося все з того, що відомий український музикант прийшов до мене в ефір на радіо почитати вголос свої улюблені книги. З однієї з них випали три добре засушених дубових листка. Уже тонкі, щільні і вилежані, причому випали з не зовсім підходящої для зворушливого гербарію книжки — по-моєму, з "Жінок" Буковськи ("твій фіолетовий х...й, зігнутий, ніби...", "якщо хочеш пити — пий; якщо хочеш ї...атися — викинь пляшку на х...й" і три засохлих дубових листка, розумієте?).

Листки залишилися в студії. Я подумала, що це може бути хороша історія, і забрала їх з собою — а позаяк в мене був тільки телефон, запальничка і закордонний паспорт, я поклала їх в паспорт, обережно, бо листки за паспорт трошки більші. Вдома я одразу ж переклала три дубових листки в книжку.

В яку? — запитаєте ви в очікуванні, можливо, нових похабних цитат. Але я уже не знаю, в яку. Я тільки думаю про те, коли, кому й за яких обставин являться три листки з невідомого дубу наступного разу.

Потім я шукала одну важливу цитату — до "Книжкового арсеналу", що саме сьогодні відкривається в Києві, багато ЗМІ готує підбірки різних улюблених книг, цитат і схожих речей. Цитату я не знайшла, мало того — не знайшла і повість, котру хотіла процитувати. Марк Ґеддон "Дивний випадок із собакою вночі" — одна з моїх улюблених книг, і хтось взяв її почитати.

k

Замість того, щоби згадати, хто взяв, я згадала, що саме між сторінок цієї книги я заховала любовний лист, написаний до мене, складений трикутничком (сама я ніколи не навчилася так складати записки). Він не дуже пристойний, цей лист. Мені дуже цікаво дізнатися, хто та за яких обставин прочитає його як Додаток № 1 до щемкої і доброї повісті про хлопчика з аутизмом. Мені ще більше цікаво, чи повернеться цей лист колись до мене.

Що ми можемо взяти із книг для себе загалом — емоції, досвіди, знання, настрій на цілий день, натхнення на якісь особливі речі, до яких ніяк, без допомоги кількох слів чи абзаців, не могли дійти самостійно, а тут все сталося ніби само собою; можемо взяти сюжети та висновки, котрі допоможуть нам розібратися в собі, можемо взяти історії та приклади, без яких було б складніше взаємодіяти з цим світом.

Коли я вирішила читати 200 книг впродовж року, я знала, що це багато, але не знала, що все буде настільки ускладнене постійною необхідністю говорити про книжки і читання. Це ніби я стала раптом якимось експертом з того, навіщо читати більше, чому великі цілі досяжні, де взяти більше часу, більше снаги, більше грошей, більше сили, іншого себе — допитливішого, витривалішого, менш лінивого. Я нічого про це не знаю.

Тепер, після шести місяців і восьмидесяти трьох книг, я уже навіть не знаю, що ще можна сказати про книжки і читання. Чесно, я написала своєму другові, поету: що ще я можу сказати про книги?. І він відповів: скажи, що в книгах іноді можна знайти багато корисного, наприклад, гроші, котрі раніше туди заховав — ти чи хтось інший. Навіть якщо це уже старі гроші, які вийшли з обігу, сказав він, почуваєшся все одно так, ніби знайшов скарб.

В кожному з нас сидять маленький хлопчик або дівчинка. І іноді вони втомлюються шукати сенсів, знань, росту і розвитку. Їм просто хочеться скарб, засушений букетик, чужий любовний лист, запрошення на езотеричну домашню вечірку, котра відбулася сорок років тому, на фактурному папері, писане і розмальоване від руки (трапилося мені колись в словнику) чи просто несподівані $ 100, про які сам колись забув і тепер, значить, з чистою совістю можеш витратити на дурниці. Хочеться знайти маленьке чудо в найбуквальнішому сенсі, щоби знову вистачало сил на усвідомлення сенсів метафоричних.

До чого я все це: шукайте в книгах чудеса й скарби, вони там є. Іноді — в абсолютно прямому сенсі.


Читайте также: Дитинство, що змінило світ. Колонка Марка Лівіна.