Bookchallenge_ua  проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.

 

Вчора я детально розбирав звіт британського агентства AKAS щодо ситуації в Україні і в топі болючих (а значить, і найбільш пріоритетних) питань для українців я не побачив багатьох цікавих і важливих, на думку більшості моїх друзів, тем.

Наприклад, там не було культури, на яку слід уповати, навчання, про реформування якого любить розтікатися facebook-аудиторія, розваг, до яких нас закликає в більшості адаптована західна реклама. Людям болить війна, корупція, питання охорони здоров’я, контроль над цінами, інфляція та безробіття. Зрештою, базові запитання, після задоволення яких починається культура, музика та розваги.

На додачу до невтішної економічної та політичної ситуації ми ще й європейські аутсайдери з читання. Більше половини населення України не читає взагалі. Гарячі голови спихають на це багато внутрішніх проблем, мовляв, нами через це легко маніпулювати, нам простіше щось впарювати, ми не розвиваємося і таке інше.

Індекс людського розвитку, який беруть за приклад, коли хочуть показати рівень суспільства різних країн, засвідчує, що ми знаходимося на 83 місці, між Белізом та Перу. Освіта в цьому рейтингу врахована на третину, решта факторів — рівень бідності, тривалості життя, рівень охорони здоров'я, соціальної захищеності, довголіття, екології, рівень злочинності, дотримання прав людини і ВВП на душу населення.

1

Тобто проблема суспільного розвитку залежить далеко не від читання та культури (у тому сенсі, в якому ми звикли її трактувати). Наші люди насправді дуже розумні, покоління наших батьків багато читало в школах, університетах та просто для себе. Моя мама, наприклад, досі може цитувати Довлатова, хоча давно перестала ним цікавитися, тому що всю її увагу забирають інфоприводи, про які говорять на ТВ і новинних сайтах.

Самі подумайте: 93 % українців цікавляться новинами, 70 % з них споживають кілька джерел інформації одночасно, тобто їхня увага постійно перемикається, а вважай, що і розфокусовується. 85 % українців дивляться ТВ, і ми прекрасно знаємо, що там показують і кому це вигідно. Тільки нещодавно більшість медіа почали говорити про боротьбу з корупцією, але навіть за таких умов нас постійно перемикають на левенят у зоопарку, бабака, який не може прокинутися, і питання не в тому, що нам потрібні хороші новини. Нам потрібні конструктивні новини, ефект від яких буде довготривалим.

Знайти відповідь на питання "чому ми не читаємо?" серед цих рядків дуже просто: нам не вистачає внутрішнього простору для такої роботи. Ми постійно думаємо про війну, про гроші та те, де їх заробити, якщо вдається заробляти — ми думаємо, як допомогти тому, хто поруч з нами, і цей цикл не має кінця. Ми хвилюємося, бо хтось з наших втратив роботу, уряд знову не справляється, на Сході знову стріляють, з Кримом нічого не ясно, Європа вічно стурбована і нічого не гарантує, ще й погода на вихідних дуже погана. Якщо ми навіть колись і добираємося до книги — у бій вступають смартфони зі своїми нескінченними спокусами та можливостями, а ще ж серіали та розважальні передачі, які не вимагають від нас ніяких зусиль: просто вдягнути "трєніки", взяти чашку чаю і хоч трохи відволіктися від усього того мотлоху, яким нас годують щодня.

Якщо ви ніяк не можете вплинути на потік цієї інформації, але хочете бути щасливими і знаходити час на важливе, ізолюйте себе від цих історій, увійдіть до відсоткової меншості. Насправді просто зараз конкретно у вашому житті проходять значно важливіші події, аніж ті, про які я розповів вам вгорі.

 

Читайте также: Емоція проти інформації. Колонка Катерини Бабкіної.