Поиск

Лариса Денисенко: Чому ненавидять мою книгу "Майя та її мами"

Вмикається кнопка "секс"

Лариса Денисенко: Чому ненавидять мою книгу "Майя та її мами"
Письменниця про те, як вона перетворилася на відьму

Накануне Форума издателей во Львове разразился скандал вокруг детской книги Ларисы Денисенко "Майя и ее мамы", которая рассказывает о школьнице и 17 семьях ее одноклассников. Представители праворадикальных организаций назвали книгу пропагандой гомосексуализма и угрожали беспорядками во время ее презентации. По просьбе Buro 24/7 писательница объясняет, что все это значит. 

Лариса Денисенко: Чому ненавидять мою книгу "Майя та її мами" (фото 1)

Ситуація з несприйняттям або ж фобійним ставленням певної частини людей до моєї книжки "Майя та її мами" нагадує мені анекдот про людину, що скоїла сексуальні злочини, та експерта. 

Експерт показує аркуші білого паперу з крапками та трикутниками і питає, що ви тут бачите? Лиходій розповідає, що бачить там насильницький секс, випатрання жертв, рубку тіла на частини. Експерт щось мовчки занотовує. На завершення лиходій каже: "Лікарю, але ж з нас двох не я – маніяк, а ви. Де ви взяли всі ці огидні малюнки"? 

Треба примудритися вичитати в книжці із життєвими замальовками 17 родин однокласників та однокласниць Майї те, що потім дехто означив як "підручник про лесбійок". 

Вочевидь, і це доводять, зокрема, парламентські диспути і вперта не ратифікація Стамбульської конвенції, що люди продовжують боятися слів "гендер", "рівність", "ЛГБТ" і сприймають саме ці слова як насильство, вперто не помічаючи насильства справжнього. 

Саме насильство можна означити як нетрадиційне, бо ж важко визнавати таку традицію? А не цькувати людей за обрання того чи іншого способу життя, формування тієї чи іншої форми родини, тим більше, що це відбувається у правовій площині. 

Коли ти в принципі починаєш розмову про рівне ставлення і недискримінацію людей за ознакою сексуальної орієнтації і ще намагаєшся говорити про це з дітьми та батьками, починається "ату" і навіть не підозри, а впевненість у тому, що ти зараз почнеш схиляти невинних діток до гомосексуальності. 

"Той чи та, хто прочитає цю книгу, миттєво і силоміць перетвориться на гомосексуальну людину!" – шепоче всередині майєповстанців маленька або велика фобія. 

Тут можна говорити про різне: про вплив релігії, котра часто більше приділяє увагу не тому, як любити, а тому – кого цькувати. Можливо, це емоційна глухота або ж неосвіченість людей. Можливо, притаманне більшості несприйняття інакшості і відсутність культури терпимості. І сплутування всіх можливих концептів та понять. 

Лариса Денисенко: Чому ненавидять мою книгу "Майя та її мами" (фото 2)

Можливо, така реакція пояснюється тим, що частина наших людей зростала в концепті дисидентства, а інша – на блатному шансоні, серіалах про в`язниці та воровському гуморі. 

Дисидентів могли запроторити за грати за надуманими звинуваченнями в мужолозстві, що було криміналізоване, і це сприймалося як пряма небезпека. 

В`язнична ж культура гомосексуальність зображала виключно крізь призму насильства. 

А бути  і сприйматися "опущеним" нікому, погодьтеся, не хочеться. Отже, люди просто заперечують на рівні свідомості або ж підсвідомості добровільний одностатевий секс двох дорослих людей. 

Ще існує сексуалізація та отілеснення теми рівності, якщо це стосується ЛГБТ. 

Коли йдеться про рівність за ознакою раси, віросповідання, інвалідності, віку, кнопка "секс" ні в кого не вмикається. Люди думають про інші виклики та проблеми. Якщо взагалі готові та вміють думати. 

Якщо ж починаєш говорити про рівне ставлення до гомосексуалів, кнопка "секс", до того ж насильницький, збоченський, непорєдний, миттєво вмикається. 

Я не знаю, як це прокоментувати, думаю, що це – виклик для соціологів та психологів. Але я можу порадити подивитися вразливим батькам стрічку "Молитва за Боббі" – можливо, деякі речі краще зможе пояснити сила кінематографа. 

Відтак я знаю, як в XXI сторіччі може перетворити письменника на відьму книжка, де йдеться про захист прав дитини, її родини, приватного простору, де йдеться про толерантність та любов. 

Книжка, котра показує суспільству, що воно й далі може думати про "традиційну родину": мама, тато, двійко дітлахів. І вірити, що тільки в такому складі можна йти у світле майбутнє, а іншим – зась.

І я можу собі уявити утопію, де в першому кадрі ми побачимо людину в інквізиційному плащі з нормометром, котра буде вирішувати, що є нормою, що – ні, і кому жити, а кому – відправлятися за енний кілометр, кого спалювати, кого вбивати.

Я лише хочу нагадати, що традиційною родиною за статистикою в нашій країні є мати-одиначка. 

Кількість соціальних сиріт – збільшується. Кількість батьків, що їдуть працювати за кордон і тільки так можуть собі дозволити утримувати дітей, зростає. Кількість розлучень в країні є більшою за створення "повторної"  родини. Відсоток гомосексуалів в будь-якій країні є постійним, і не залежить від "небезпечних книжок", котрі допомагають батькам розмовляти з дітьми на складні теми, розібратися з реальністю та бути добрішими до себе і до інших.

 

Читайте также: Форум издателей опубликовал список лучших книг 2017-го.

Buro 24/7

Оставьте комментарий

Загрузить еще