Писатели о писателях

Сергей Жадан

("Депеш мод", "Ворошиловград", "Вогнепальні й ножові")

Мені пощастило: в дитинстві ніхто не займався моїм вихованням, у всіх було надто багато справ. Відповідно, мені до рук змалку потрапляла доросла література. Себто, хороша література. Чи не першою книгою, яку я прочитав самостійно й добровільно, був Гоголь. Його ранні повісті. Гадаю, це взагалі найкраще, що сталося в моєму житті. Ну, крім народження дітей, звісно. Власне, я відтоді й світ бачу його очима, він і виставив мені оптику. Скажімо, я не боюсь темряви, але напевне знаю, що вона населена великою кількістю персонажів. Або я атеїст, але страшенно люблю ходити до церкви. Все життя мене супроводжує його відчуття світу як великого свята й шаленої містерії, неймовірної радості й невитравного жаху. Мені подобається його ставлення до життя, як до розписів у старому українському храмі, де на чотирьох стінах вміщається все: від народження до страшного суду. А головне (і найважливіше) — що все це (зі страшним судом включно) викликає шалену любов і невимовну ніжність. І що потрібно ще від літератури?

Писатели о писателях

Борис Херсонский

("Спиричуэлс", "Семейный архив")

Я думаю, что это была не книга, а радиопередача Би-би-си в начале шестидесятых — точно до снятия Хрущева. Значит, мне было 12—13 лет. Передача была рождественской. Читали стихи Пастернака "Звезда Рождества", которые показались мне (да и теперь я так думаю) совершенно прекрасными. У отца на полке стояло несколько томиков Пастернака, все — довоенные. И я начал искать это стихотворение, перелистывая (и прочитывая) эти книги. Искомого стихотворения не нашел по понятным причинам: написано оно было после войны и вошло в запрещенный роман "Доктор Живаго". Но безуспешные в одном отношении поиски оказались очень успешными в другом. С поэзией я уже не расставался.

Писатели о писателях

Юрий Андрухович

("Московіада", "Дванадцять обручів", "Пісні для мертвого півня")

Поза всякими сумнівами, в мене є одна така книга. Це великий роман американського автора Томаса Вулфа Look Homeward Angel. Уперше я прочитав його, коли мені було років 16. У російському перекладі він називається "Взгляни на дом свой, ангел". Це геніальна річ, епічна й лірична водночас, дивовижне поєднання винятково точного реалізму з модерністськими лабіринтами й потоками свідомості. З того часу я вважаю цей роман чимось на зразок "роману на все моє життя". Він значною мірою сформував мої уявлення про те, якою має бути велика проза.

Писатели о писателях

Юрий Издрык

("Воццек", "Таке")

Cтаніслав Лем — Summa technologiae (українською  "Сума технології"). Це не художній твір, а дисертація молодого науковця Лема як історика науки, а водночас  футурологічний трактат, де розглянуто основні технологічні й наукові тренди минулого століття.

Попри те, що багато прогнозів Лема-науковця збулися й продовжують збуватися в нас на очах, найбільше мене інспірує послідовність Лема-письменника, який практично всі свої наукові ідеї, висловлені в "Сумі", згодом перевіряє на матеріалі художніх творів, і з точки зору літератури робить це блискуче. В цьому сенсі Summa technologiae  своєрідний конспект усієї подальшої творчості Лема-письменника. Рідкісний приклад в історії літератури.

Писатели о писателях

Катерина Бабкина

("Соня", "Знеболювальне і снодійне")

Казки Андерсена особливі не тому, що вони ніжні й солодкі, але злі (а вони дуже злі, там і зло завжди покаране, і добру дістається нормально). Не тому, що вони безнадійні (щасливими залишаються, якщо уважно уявити собі реальні ситуації, тільки ті, хто вчасно помер). І не тому, що вони дуже детальні, чарівні, хворобливо-образні (чого тільки вартий гострий надщербок дзеркала, що увіп'явся в серце, чи русалонька, котра усміхається, хоча ходить новими ногами як по битому склу,  це з загальновідомого, там є краще). А тому, що в них бере участь цілий світ. Цілий світ без перебільшення.

Я десь читала, що всесвіт просто чекає, поки ми його помітимо. Андерсен його помітив: героєм, каталізатором конфлікту, рушієм сюжету в нього може стати монета, гілочка з саду, квітка, що невчасно розпустила пелюстки; звук, подих, слід на воді, дзвін в повітрі. Він помітив зовсім все. Коли я це зрозуміла, я зрозуміла ще, що я так можу також.

Писатели о писателях

Марк Ливин

("Життя та інша хімія")

Усі найкращі книги в моєму житті випадкові. І навпаки  усі заплановані та бажані придбання ніколи нічого для мене не вирішували. Наприклад, у школі я був слухняним і читав усю шкільну програму, від Достоєвського до Тараса Григоровича, слабо розуміючи, для чого мені все це, сприймаючи їх як певну повинність, знак вдячності батькам за виховання. І хоч ці книги мали би розвивати в мені розуміння суспільної етики та моралі, нічого, крім бажання позіхати, я від них не відчував. 

Натомість, несподівана зустріч у бібліотеці з "Тореадорами з Васюківки" Всеволода Нестайка створила новий напрям мене  футболіста, який від ранку до вечора гупав м’ячем, роздирав коліна та вчився лаятися. Ця книга стала предметом мого порозуміння з однолітками.

Приблизно те ж можна сказати про книгу Астрід Ліндгрен "Брати Лев’яче Серце", яка відлучила мене від тривіальних уявлень про світ. Я придумав для цієї книги власне закінчення, бо не хотів, аби в ній бодай хтось помирав. Ця історія настільки мені запам’яталася, що навіть стала частиною моєї нової книги.

Останню та найбільш визначальну зустріч я провів у 18 років з Холденом Колфілдом  героєм роману "Ловець у житі". Франківськ від цього став моїм Нью-Йорком, друзі  "канальями" та "супчиками", традиційна культура  відстійником стереотипів. Я почав грати на барабанах, слухати Куртку Бєйна та все більше класти на те, що мені казали навколишні. Ця книга провела моє життя світом субкультур і повернула до первинного заняття  читання майже всієї академічної програми в рамках #bookchallenge_ua.

Писатели о писателях

Антон Фридлянд

("Запах шахмат", "День банана")

Конечно, это неоригинально, но моя книга на всю жизнь — "Мертвые души" Гоголя. Это целая вселенная, населенная образами, великими в своей пошлости и такими реальными, что кажется, будто не Гоголь их выдумал, а они родили Гоголя. В этой книге встретятся все градации юмора  от едва заметной иронии до ядовитого сарказма, а также философия, психологизм, бытописание, светские хроники, кулинарные заметки, фантастические истории  чего в ней только нет!

Впервые я прочитал "Мертвые души" в школе, как полагается. Теперь перечитываю не реже раза в год. И каждый раз книга воспринимается по-новому  не в фигуральном смысле, а в буквальном. Это мистика, самая настоящая.

Писатели о писателях

Оксана Забужко

("Польові дослідження з українського сексу", "Музей покинутих секретів")

5 років, Алан А. Мілн, "Вінні-Пух та його друзі", переклад Л. Солонька (К., 1963, перше в СРСР повне видання). Перший протаґоніст книжки, з яким я себе свідомо ідентифікувала як із "рольовою моделлю"  не в останню чергу й тому, що він теж "писав віршики". Другим таким "доленосним" персонажем через 10 років став Гамлет у перекладі Леоніда Гребінки.

Писатели о писателях

Ирэна Карпа

("Фройд би плакав", "Добло и зло")

Всеволод Нестайко. Вже й не пам'ятаю, яка саме книжка,  ймовірно, "Незнайомка з країни сонячних зайчиків". Вона, "Тореадори", "Ципа" та інші  це була просто революція, що прийшла на добре підготовлений екзотичними казками грунт. Мене мало цікавив куртуазний принцесячий маньєризм, але всіляка дивина від нігерійських до алтайських казок зробила свою страшну справу  змусила мене в дорослому віці мандрувати. І писати ще з дитячого, намагаючись здійснити мрію й написати "як Нестайко"  щоб і дорослим цікаво було, і діти не плювалися.

Писатели о писателях

София Андрухович

("Сьомга", "Фелікс Австрія")

Досі дуже чітко пам'ятаю, яким потрясінням для мене стало відкриття творчості Франца Кафки. Віртуозна реалістичність фантазій і марень примушувала відчувати все описане на власній шкурі: як у мене під твердими комашиними крилами загниває яблуко, як відлунюють кроки у нескінченних коридорах Замку, як безнадія і безвихідь перетворюються на тісні й темні приміщення без дверей і без вікон. Я повірила, що література може бути досвідом, який зупиняє серце, гіпнозом, спіритичним сеансом, реальністю  одним словом, чимось набагато глибшим і магічнішим, ніж просто проведення часу за книжкою.

Читайте также: Bookchallenge_ua: Будь один, це нормально. Колонка Катерини Бабкіної.