Руслан Багинский — львовский дизайнер головных уборов. Еще полтора года назад его бренд считался нишевым, теперь же он делает коллаборации с украинскими дизайнерами одежды и продвигает собственную коммерческую линию, а его шляпы носят знаменитости масштаба певицы Кончиты Вурст и жены мэра Львова Екатерины Садовой.


Что говорят другие:

Жан Грицфельдт, дизайнер:  "Бесспорно, я считаю Руслана талантливым, иначе я не работал бы с ним (шляпы Руслана стали частью показа весенне-летней коллекции Jean Gritsfeldt). А ведь талант — это нечто такое, как томатный сок — он бывает очень уместен, когда дело касается сытного ужина".

Новое имя: Дизайнер головных уборов Руслан Багинский

Что говорит Руслан:

"У 20 років я почав працювати стилістом. Тоді у Львові взагалі не знали, що таке фешн. З часом я зрозумів, що хочу створювати аксесуари. Свій перший капелюх зробив для однієї зі зйомок три з половиною роки тому. З цього все і почалося.

Александр Макквін часто використовував пір’я у своїх колекціях, і це мене захопило. Взагалі Макквін, Джон Гальяно, Філіп Трейсі сильно вплинули на те, що я роблю. Завдяки їм зрозумів, що головні убори — те, чим хочу займатися.

Я багато вчився самостійно. У Львові на відміну від Парижа немає кутюрних ательє, де тебе навчили б конкретним речам. Наприклад, працювати з пір’ям чи з пайєтками. Моїми вчителями були книжки та блоги, але у майбутньому я б хотів пройти стажування в ательє Lesage, Lemarie, Goossens.

Новое имя: Дизайнер головных уборов Руслан Багинский

У капелюшному дизайні немає конкретного визначення, що ось це капелюх, а це — ні, тому що він не відповідає певним параметрам. Він може мати будь-яку форму. До того ж, я не вважаю себе звичайним капелюшником. Я — міллінер, людина, для якої головні убори — мистецтво.

Не люблю стандартних речей. Тому мої капелюхи — це не класика у чистому вигляді. Як не намагався робити щось класичне, все одно виходили речі незвичної форми. Я взагалі обожнюю авангард.

Для старту я мав певний капітал. Допомагали батьки: вони практично профінансували мiй проект та допомогли з першою колекцією.

Спочатку мій бренд був супернішевим: щось камерне, для обмеженої кількості людей, які розуміли мої задуми. Потім вирішив, що треба йти в маси. Ми переросли момент закритості і запустили комерційну лінію.

Новое имя: Дизайнер головных уборов Руслан Багинский

До певного часу нашими клієнтами були тільки чоловіки. Не знаю, як так сталося. Тепер переважають жінки. Мені подобається робити капелюшки саме для них. Хочеться розкривати жінку, підкреслювати її образ. Чоловіки не настільки відкриті і замовляють переважно класичні речі.

Мені цікаво співпрацювати з іншими дизайнерами. У кожного бренду є своя ДНК і конкретне бачення. Domanoff, Jean Gritsfeldt, Lake, Artemklimchuk — кожен прагне чогось нового. Мені щоразу цiкаво зіграти у цю гру — зрозуміти інших, продовжити їхню думку своїми капелюхами і аксесуарами.

Моя нова колаборація — з українським брендом хутра Blood & Honey. Вони створюють неймовірні речі. Ми розробили для них лінію капелюхів різних кольорів.

Мене часто запитують, чому наш шоу-рум знаходиться у Львові, а не в Києві. А мені справді набагато цікавіше творити у рідному місті, яке надихає. Воно ніби маленький Париж. Та й особливість нашого бренду — онлайн-рітейл. Ми продаємо капелюхи через Instagram і не залежимо від якогось міста.

В Україні відроджується культура капелюхів. У ХХ столітті Галичина, яка була ближчою до Європи, переживала справжній культ капелюхів. Вони були майже у кожного чоловіка чи жінки. Працювало безліч ательє. А за часів Хрущова українська фабрика "Хуст" виробляла близько мільйона капелюхів на рік. Це була гордість. Потім цього всього не стало.

Одна з найбільших проблем у моїй роботі — нестача якісних матеріалів. З цим зіштовхується більшість українських дизайнерів. Для своєї першої колекції я замовляв пір’я в Угорщині. Або, наприклад, стрічки, які ми використовуємо у фетрових капелюхах, — французькі. Хоча сам фетр ми частково купуємо у нас в країні. Він нічим не поступається закордонному.

Робити якісь обмеження, на кшталт, мода має бути для багатих — неправильно. Кожен може класно виглядати, незалежно від доходів.

Мода, як і все інше, має бути толерантною. Я можу надягнути капелюх, який захочу. Ніхто не має права сказати мені, що це неправильно. Якщо я захотів почепити синій горщик собi на голову — це моє право. Хоча, напевно, з мистецької точки зору горщик на голові не нестиме якоїсь краси".

 

Интервью  Владимир Волощук.

Читайте также: Новое имя: Фотограф Андрей Бойко.