Тарас Абрамюк единственный в Украине на профессиональном уровне выполняет различные трюки в прыжке на мотоцикле с трамплина. Он тренирует новичков в школе мотокросса Антона Асманова и даже снимался в кино в качестве каскадера. Не так давно Тарас вместе с тремя французскими коллегами-мотофристайлерами "отпрыгал" 67 шоу в Национальном цирке Украины, наделав шума в СМИ и среди людей, к цирку абсолютно равнодушных.

 

Что говорят другие:

Джей Тардью (Jey Tardieu), команда Blackliner FMX, Франция: "Мотофрістайл в Україні наразі лише зароджується, і в Тараса є всі шанси бути справжнім професіоналом своєї справи, оскільки в нього є найнеобхідніше для цього — воля до успіху. В нього є бажання розвиватися, він постійно тренується і організовує своє життя так, щоб не припиняти прогресувати. Тарас показав себе як хороша людина, котра поважає своїх друзів та колег по справі, що в нашій маленькій фристайловій сім'ї є дуже важливою складовою успіху. Основне, над чим йому слід попрацювати зараз, — це ментальний аспект, оскільки попри те, що Тарас прогресує та слухається порад більш досвідчених, йому іноді не вистачає концентрації, тому я вважаю, що коли він буде на сто відсотків готовий психологічно, все інше послідує, оскільки необхідний талант для цього є".

Что говорит Тарас:

З дитинства, скільки себе пам'ятаю, мені дуже крутим здавався будь-який мотоцикл. Неважливо — кросовий, шосейний. Хоча кросових тоді я, в принципі, ще не бачив. Вважав, що якщо хтось їде на мотоциклі — це вже дуже-дуже круто! 

Спочатку фінансових можливостей займатись мотокросом не було — на велосипедах з братом їздили, стрибали. Згодом назбирав на мотоцикл, почав займатися. Усвідомив, що хочу займатись фристайлом, на другому курсі магістратури в 2012 році. Саме тоді я подумав, що мені потрібно себе реалізовувати — не просто змарнувати життя за роботою, яка не подобається, а вчепитись у свою мрію і зробити все можливе.

Новое имя: Мотофристайлер Тарас Абрамюк

Кумири залишились в тій фазі, коли я захоплювався цим спортом віддалено. Буває, подобається стиль якогось райдера — це може бути кросмен, може бути фристайлер. Головне — стиль їзди, стиль стрибків, стиль виконання трюків. З гонщиків це француз Марвін Мускін, Джеймс Стюарт і Райан Віллопото. З фристайлерів подобався стиль Тома Пажеса і олдскульні фристайлери типу Джеремі Стенберга, але якогось ідола, кого б наслідувати хотів, немає.

Найперший трюк, який я зробив, називався No foot can — це коли дві ноги перекидаються на один бік мотоцикла. Я його розучив буквально за кілька стрибків на невеличкому трампліні. Але потім я дуже довгий час залишався лише з одним цим трюком.

Для мене трюки — це справа натхнення.

Зазвичай я приїжджаю на тренування і за декілька стрибків вже розумію, що можу спробувати сьогодні зробити якийсь новий трюк. Він до мене приходить, в принципі, досить легко. Далі — справа за відточенням. На це може піти сотні і навіть тисячі стрибків.

Якщо не уявляєш, що трюк прийшов до тебе, то він і не виходитиме в реалі.

Треба самому доглядати свій мотоцикл. Максимум робіт, які я можу зробити по мотоциклу, я роблю сам. І це навіть не стільки справа того, що фінансово легше самому, аніж віддати механіку. А того, що довіряти іншим людям таку техніку просто складно, бо від цього може залежати життя.

Напевно, травма хребта — то найсильніший страх. Не хочеться в Україні ставати людиною з обмеженими можливостями — в такому стані ти тут нікому не потрібен, як це жорстко не звучить. Намагаюся про це не думати.

Я більше боюся провалу, аніж якихось невдач на шляху до своєї мети. Мені важливіше досягнути результату, а що вже буде на шляху до цього результату — буде видно.

Із забобонів, мабуть, єдине — це не казати, що я стрибаю останній раз. Принаймні, коли ще на велосипеді їздив, це майже стовідсотково діяло. Сказав, що останній раз стрибаєш, — і все, лежиш. 

Я люблю ламати свої страхи. Буває, що сам собі проговорюю: "Стрибаю останній раз!" — роблю трюк і все нормально. Насправді це все в голові. 

Були люди, які до мене в Україні займались мотофрістайлом. Наприклад, Діма Савічев — у нього навіть десь шоу планувалося, але пішли сильні травми і довелося з цим ділом зав'язати. Багато хто чув про Юру Американця (Юра Міхальчік) — зараз займається шосейно-кільцевими мотогонками. Він, можна сказати, теж першопроходець в трюках. Спілкувався з Олегом з Калуша — він пішов зі спорту, бо небезпечно, фінансово вигоди немає, а у нього сім'я, діти. Ризикувати не було сенсу.

Щоб фінансово мотофрістайл був вигідним, треба спочатку багато вкласти і прийняти на себе багато ризиків. Але як робота, у співвідношенні ризику й оплати, він наразі не сильно привабливий.

За гроші йти в цю справу немає сенсу. Тут потрібно, щоб збіглося декілька факторів: щоб людина горіла цим, щоб їй це було потрібно як спосіб самореалізації, як стиль життя.

Щоб вивести мотофрістайл на професійний рівень, важливо не зійти на половині шляху. Буває так, що не виходять трюки, або немає грошей, щоб зробити приземлення або трамплін. Щоб пройти всі ці етапи, треба мати певні сили. Рано чи пізно зусилля мають дати результат.

Фристайл існує достатню кількість років, тому майже все вже фактично виконано. Деякі райдери вигадують свої трюки, але більшість тих, які виглядають справді ефектно, уже винайдено. Дивишся відео якісь там, обираєш те, що подобається. Пробуєш, якщо не йде — не йде, якщо йде — то йде. Мені, наприклад, краще даються рульові трюки. Не знаю навіть, як воно виходить, бо в мене досить сильно травмована спина і гнучкість фактично на нулі, — а я все рівно умудряюся якимось чином пролізти за руль і там виробляти трюки. Багатьом легше йдуть "супермен" і трюки з захватами. Це чисто індивідуально — методом спроб і помилок. Головне — не впасти при цьому.

Новое имя: Мотофристайлер Тарас Абрамюк

Я займаюся цим, бо я достатньо дурний, чи комусь здаюся таким. Але я продовжую рухатися в цьому напрямку, це моє життя. Я, в принципі, нікого не тягну в цей спорт, нікому дороги не перегороджаю. Вийде — то вийде. Не вийде — нікому погано не зроблю цим.


Одного разу знайомий мотофрістайлер з Росії написав мені: "Хочеш попрацювати, в цирку пострибати, є можливість?". Я, само собою, хотів — такий шанс проґавити я не міг собі дозволити. Хлопці-французи виступали спочатку в Мінську, там декілька людей травмувалося, росіяни сюди не змогли приїхати в силу політичного становища. Потрібна була ще одна людина — відстрибати без травм і з цікавою для глядача трюковою складовою 67 шоу. Наразі в України достатній для цього рівень є лише в мене, тож я, так би мовити, зайняв свою нішу. Ми з хлопцями, насправді, дуже сильно здружилися. У нас навіть татуювання є — три картоплини фрі і креветка. Картоплини фрі, бо англійською то "френч фрайс", це — Сільван, Сем і Джей, а креветка — це я, бо в них у Франції так називають худих (а я не сильно повний). Так я і став креветкою на цьому татуюванні, що, в принципі, дуже приємний спогад і цікавий досвід. Це — люди, яких я можу назвати справжніми друзями. Не побоюся конкретно сказати це — дуже хороші люди! Таких зустрічаєш одиниці за все життя, а тут — троє за один раз!

Виступи в цирку виховували професіоналізм. Це був мій перший контракт, перший досвід роботи по цій професії. Потрібно завжди бути готовим: їхати на тренування чи стрибати на шоу. Якщо настрою немає або щось сталося перед виступом — це потрібно вміти відкинути, відфільтрувати, виступити на всі 100 %, на які ти можеш. Треба вміти виступити за будь-яких умов: одного разу дощ пройшов, все підмерзло і край розгону став льодяним. Були такі заноси, що збираєшся в останній момент — коли до трампліну лишилося кілька метрів. І за таких обставин треба робити трюк.

 

Глядачі — це тільки позитив. Те, що ти людям можеш віддати свою енергію і отримати від них їхню, дуже мотивує до подальшого розвитку. Отакий досвід — саме великої кількості шоу, нових людей і їх емоцій — дуже приємно згадувати. Все пройшло дуже класно, як кажуть, само собою. Це навіть як відпочинок для мене був — абсолютно не складно.

Новое имя: Мотофристайлер Тарас Абрамюк

 

Я вважаю, що будь-яке падіння без довготривалих і важких наслідків — тільки в плюс. Так би мовити, змушує задуматись, що займаюся небезпечною справою, і — заґартовує.

 

Адреналін виділяється тоді, коли ситуація стає непередбачуваною або з’являється щось нове. Коли робиться все по програмі — його нема, робиш – і все.

Хочу, щоб все функціонувало так, аби мені не потрібно було особливо займатись чимось іншим, окрім фристайлу. Його легше зробити комерційно успішним (знайти можливості заробітку), ніж мотокрос. Гонки — це одні витрати. Із фристайлом інша специфіка — це більш як шоу, як розваги. А розваги, в принципі, поки люди живуть, матимуть попит.

Новое имя: Мотофристайлер Тарас Абрамюк

Я маму раз брав на тренування, це було буквально на 10—15 хвилин. Я швидко зрозумів, що те, що я вмовив її піти на тренування, була не дуже хороша ідея, — краще їй, мабуть, показувати фотографії. Вона радіє, але дуже тривожиться. Тато, само собою, тривожиться, але не так це показує (як чоловіки і мають). На початку було трошки складніше, я розумію батьків: син загорівся чимось на той момент абсолютно абсурдним. Я сам тоді особливо не вірив, що воно вийде хоча б на той рівень, що є зараз. 

Підтримка дівчини — один з найважливіших факторів. Це людина, яка надихає на якісь звершення. І або вона підтримає, або ні, що у моєму випадку означає різні дороги у житті. 

Новое имя: Мотофристайлер Тарас Абрамюк

Для фристайлу потрібен кросовий мотоцикл, щоб перелетіти трамплін від 17 метрів мінімум, частіше від 18 до 21. Це стандартна дистанція. Зазвичай беруть найбільш потужні мотоцикли — або 450 куб. см чотиритактний мотор, або 250 куб. см — двотактний. Потужний мотор дозволяє на невеликій швидкості підійти до трампліну, відкрити газ перед трампліном і на самому трампліні — це дає амплітуду стрибка. У фристайлі потрібна амплітуда. Часто розгони до трамплінів дуже короткі. За деякими методиками розгін дорівнює прольоту: якщо проліт у нас 21 метр, то стаємо за 21 метр до краю трампліну, а тоді розганяємося. Здається, дистанція велика, але це насправді мало. В мотоциклі переробляється підвіска, робиться більш жорсткою, щоб тримала удар, переробляється сідло, щоб можна було робити трюки з захватом.

Вчитись можна починати на абсолютно стандартному мотоциклі. Руль можна не міняти, сідло також. Далі, коли вже підуть трюки за рулем, ставиться вищий руль, щоб легше було проскакувати ногами за рулем, коли трюки з захватами — випилюються пластикові дірки під захвати та сідло (щоб було тонше).

Якщо у вас ноги чіпляють високе сідло, це ще не значить, що його треба пиляти. Значить, треба міняти техніку стрибка, більше відштовхуватись від підніжок.

Новое имя: Мотофристайлер Тарас Абрамюк

Якось я знімався у серіалі — був дублером на мотоциклі. Нічого складного, просто їздив, але... Можливо, для мене це було просто, а для тих же акторів, певно, то складно. Кожен має робити свою справу.

В школі мотокросу я треную початківців, пояснюю їм базові навики, це робота з мотоциклом, вона дозволяє якось мені залишатись у темі і не випадати з цього всього. Ну і приносить копійку, щоб підготувати той же мотоцикл. Основна ціль — перевести фінансову складову у сферу мотофристайлу і жити тільки цим. Але життя покаже. Я думаю, що вийде. Я знаю, що вийде.

Читайте о других восходящих звездах в постоянной рубрике "Новое имя".