Поиск

\"Жінці про жінку\": Як і чому кіно 1930-х говорило про тіло і менструацію

"Жінці про жінку": Як і чому кіно 1930-х говорило про тіло і менструацію

Пропаганда гігієни в СРСР

Текст: Настя Сидько

Документальна стрічка Ївги Григорович

До 11 жовтня у секції ретроспективи Одеського кінофестивалю проходить тематичний онлайн-показ стрічок, знятих жінками – піонерками кіно. У програмі є фільм "Океанська знайда" Аліс Гі-Блаше (1916), яка вважається першою в історії кінорежисеркою; робота французької режисерки Жермен Дюлак "Сигарета" (1919) про чоловіка, який через невірність дружини хоче накласти на себе руки; суперечлива у свій час стрічка "Олівія" Жаклін Одрі (1951), яка започаткувала новий напрям у зображенні лесбійського кохання на екрані (певний час фільм навіть був заборонений у США та Великобританії); документальне кіно Памели Б. Грін про режисерку Аліс Гі-Блаше з закадровим голосом акторки Джоді Фостер. Українську піонерку кіно у ретроспективі представляє Ївга Григорович з документальним короткометражним фільмом "Жінці про жінку" (1930).

"Жінці про жінку" – це зразок агітаційного науково-популярного кіно початку ХХ століття, суть якого зводиться до просвітницької пропаганди, що для СРСР було на той час звичною і поширеною справою. Плакатне мистецтво у 1930-х обслуговувало ідеї влади на рівні прямого спонукання і беззаперечного тону. Такі ж функції перейняло на себе і кіно.

"Жінці про жінку": Як і чому кіно 1930-х говорило про тіло і менструацію (фото 1)

Для Ївги Григорович ця документальна стрічка стала режисерським дебютом. До цього вона закінчила Державний технікум кінематографії в Одесі і вже через рік потрапила на знімальний майданчик стрічки "Експонат з паноптикуму" (1929) – карикатурної історії, де білий емігрант повертається до радянської Росії після 10 років за кордоном і починає ненавидіти нову владу. Агресія в ньому назбирується – і від цього страждає його сім'я, яка усі ці роки на нього чекала: чоловік-безумець б'є дружину і ледь не вбиває сина (сама стрічка, на жаль, не збереглася).

Режисером був Георгій Стабовий – в історію нашого кіно він увійшов як автор першої української стрічки, яка вийшла в американський прокат. Це був фільм "Два дні" (1927) – про сина-червоноармійця і його батька, який не поділяє його поглядів і залишається відданим білогвардійцям.

Очевидно, співпраця зі Стабовим відкрила двері перед Ївгою Григорович і їй випало знімати просвітницьку агітку для жінок. Так, з'явилася стрічка "Жінці про жінку" (власне, можна було би додати "і від жінки"). Документальний фільм закликає жіноче населення стежити за своїм здоров'ям, не забувати про гігієну тіла і наочно демонструє, що і як робити у догляді за собою та своїм організмом. Картину знімали разом із науковим консультантом – професором-гінекологом Олександром Крупським (він свого часу був міністром здоров'я й опікування УНР).

"Жінці про жінку": Як і чому кіно 1930-х говорило про тіло і менструацію (фото 2)

Анна Тьомкіна та Єлена Здравомислова, дослідниці гендерної соціології, відзначають, що позиція тогочасної влади визнавала жінок потенційними будівничими нового суспільства, при цьому сприймала їх як темні і відсталі елементи соціуму, яким потрібна постійна турбота та виховання. Це пояснює нав'язливі титри ("Жінко! Робітнице! Твоє здоров'я потрібне соціалістичній країні"), які буквально промовляють, що тіло жінки – діло цілої країни.

Тематично "Жінці про жінку" можна розділити на два блоки. Перший стосується гігієни та здорового способу життя, а другий зосереджується на змінах, які трапляються із жіночим організмом, – менструація і вагітність. Остання, до речі, визначається в типовому більшовицькому стилі: "Вагітність – це підсилена робота всіх органів матері, які беруть активну участь у розвитку та будуванні нового людського організму". У фільмі є показові кадри, де жінка топлес миється у тазику і чистить зуби, акуратно причісується та робить ранкову гімнастику на балконі.

"Жінці про жінку": Як і чому кіно 1930-х говорило про тіло і менструацію (фото 3)

Наталія Лебіна у дослідженні "Чоловік і жінка. Тіло, мода, культура в СРСР" зауважує, що для більшовиків ліквідація гігієнічної безграмотності була такою ж важливою, як усунення політичного та технічного незнання. У 1920-х боротьба за "новий побут" набула значних масштабів і санітарне просвітництво стало доволі агресивним. Щоб люди почали регулярно чистити зуби, на заводах навіть влаштовували паради зубних щіток (ймовірно, саме тому і Григорович у фільмі приділяє цьому заняттю значну увагу).

Окрім просвітницьких настанов, пропаганда здорового способу життя включала і обов'язкову критику буржуазних нахилів – а це користування косметикою, високі каблуки і тісний одяг (цікаво, однак, що більшовики однією рукою кпинили над жінками, які фарбували губи і, боронь боже, робили завивку, а іншою потихеньку відроджували парфумерні заводи, щоб вже з середини 1930-х повністю налагодити виробництво). Що вже говорити про куріння і алкогольні напої (останні кілька разів протягом фільму з'являються з невід'ємним дописом "отрута", а пияцтво – неодмінно спадщина царату). До того ж застереження маніпулятивно супроводжуються кадрами монструозних ембріонів з вадами розвитку, при появі яких сигарета випала б з рота і найскептичніших глядачок.

"Жінці про жінку": Як і чому кіно 1930-х говорило про тіло і менструацію (фото 4)

З одного боку, влада прагнула встановити контроль над тілом жінки, оскільки від цього "тіла" залежить, якою буде "нова зміна" – те краще молоде покоління, яке розбудовуватиме державу і працюватиме на благо народу. З іншого – жінці давалась влада у вирішенні питання вагітності: у 1920-х аборти були цілком легалізованими (ймовірно, тут зіграла роль антиклерикальність), хоча лікарі й застерігали, що це шкодить здоров'ю (однак вже у 1936 році аборти заборонять).

"Жінці про жінку": Як і чому кіно 1930-х говорило про тіло і менструацію (фото 5)

СРСР толерувало бажання матері працювати і пропагувало ясла та дитсадки, щоб материнство "не заважало жінкам бути свідомими членами суспільства". Ідеологічно це означало, що справа жінки – народити дитину (виконати свою суспільну функцію), а її вихованням як лояльного громадянина займеться держава. Про жінок, які не можуть мати дітей, говорять мало і недобре, пов'язуючи неплідність, зокрема, з гонореєю. Не можеш народити – це все через те, що не слухаєш владу і псуєш своє здоров'я. Влада говорить, як тобі краще. А ти, жінко, виконуй!

 

Дивіться також:

Pantone представили оттенок красного цвета, посвященный менструации.

"Треба себе хавати от і до". Ірена Карпа про те, як бути в злагоді самій з собою і не паритись.