Поиск

\"У нових українських школах досі мають місце архаїчні 8-березневі ритуали\", — Женя Моляр

"У нових українських школах досі мають місце архаїчні 8-березневі ритуали", — Женя Моляр

#безмімоз

Текст: Євгенія Моляр


Фото: Getty Images

День боротьби жінок за рівні права

Мистецтвознавиця Євгенія Моляр розповідає про "шкільний восьмиберезневий психоз" і дає поради батькам.

Після закінчення школи у мене не було досвіду "традиційного" святкування 8 Березня. У студентському колективі цей день був хіба підставою для чергової вечірки. В родині раніше, бувало, вітали старших жінок надсилали поштівки чи телефонували. Яким же було моє здивування, коли тепер в першому класі одного з київських ліцеїв, де навчаються мої діти, представники батьківського комітету почали підготовку до святкування 8 Березня у форматі другої половини минулого століття. Це коли чиясь мама із батьківського комітету закуповує подарунки  однакові квіточки (як варіант, листівки чи дрібні сувеніри), потім першокласникам показують, кого із першокласниць треба вітати, і відбувається формальна передача подарунків із рук в руки.

"У нових українських школах досі мають місце архаїчні 8-березневі ритуали", — Женя Моляр (фото 1)

І ось батьки, чиї діти навчаються за стандартами НУШ (нова українська школа), котра декларує творчість, ініціативність та критичне мислення, пропонують своїм дітям відтворювати беззмістовні ритуали. А вчителі, зі свого боку, не заперечують, а нерідко й підтримують.

Щороку напередодні 8 березня активізуються інформаційні кампанії про те, що це не свято весни і ніжності, а день боротьби жінок за рівні права. ЗМІ розповідають про історію боротьби за рівність чоловіків і жінок та про реальне становище жінок в сучасному світі загалом, і в Україні зокрема. Позаминулого року в соціальних мережах з'явилася ініціатива #безмімоз, де жінки і чоловіки пропонують відмовитись від стереотипного сприйняття цього дня як свята квітів та подарунків. 8 березня в українських містах відбувається "Марш жінок"  феміністична ініціатива, яка об'єднує активісток, представниць громадських організацій та всіх небайдужих для привернення уваги до викликів, із якими стикаються різні жінки в Україні. І попри все це в нових українських школах досі мають місце архаїчні 8-березневі ритуали.

"У нових українських школах досі мають місце архаїчні 8-березневі ритуали", — Женя Моляр (фото 2)
Express / Stringer

Серед моїх знайомих мам і тат школярів майже всі стикаються з такими ініціативами в класах своїх дітей. Деякі змирилися з тим, що так є. Хтось просто намагається абстрагуватися від шкільного наративу про свято весни, а вдома дітям самостійно тлумачать його значення. Один тато звертався до керівництва школи своєї доньки, розповідаючи про "недоречність продовження цієї радянської традиції в сучасній українській школі". Є реально ефективний досвід мами, котра очолила батьківський комітет, і відтоді "в класі на жодне із подібних свят ніяких "гендерних" подарунків нікому. Цьогоріч ось купили в бібліотечку класу кілька книжок про відомих (сміливих, революційних, розумних) жінок".
Для полемік у шкільних чатиках щодо квітково-подарункового 8 березня в мережі можна знайти рекомендації та нові концепції святкування (до прикладу, тут і тут) та грунтовні публікації щодо розпізнавання й подолання гендерних стереотипів та дискримінації в школах.

"У нових українських школах досі мають місце архаїчні 8-березневі ритуали", — Женя Моляр (фото 3)
Oleg Nikishin / Stringer

Матеріали на цю тему мають здебільшого феміністичну оптику, котра, будьмо відвертими, в нашому суспільстві ще й досі може бентежити. На мою думку, критикувати формат "всі хлопчики одночасно дарують однакові подарунки всім дівчатам" варто також із гендерно-нейтральних позицій. Мовляв, це нівелює сам сенс дарування як прояв щирої уваги/любові/пошани до конкретної людини. Дітям із першого класу демонструють святкування як певну формальність. Учням нав'язують безініціативність, оскільки діти в молодшій школі ніяким чином не включені в процес підготовки до свята, їхня роль зводиться лише до передачі завчасно підготовленого подарунка. І зрештою, таке свято розділяє молодий шкільний колектив за формальною ознакою. Замість того, щоб плекати кожну особистість та міцнити єдність індивідуальностей.

 

Читайте також:

"Треба себе хавати от і до". Ірена Карпа про те, як бути в злагоді самій з собою і не паритись.

"Правило трусов", или как говорить с детьми о сексе.

Экология городской среды: Как взаимодействовать, чтобы не навредить.

 

Больше