Поділ, про який ми не знали: 5 місць на карті Києва 1930-х
Темна історія
Національний музей Голодомору-геноциду презентував екскурсійно-історичний мобільний додаток Track Holodomor History. Онлайн-путівник розповідає, яким був Київ і його вулиці під час Голодомору 1932-1933 років. У додатку представлена інформація з розсекречених документів, історії очевидців та архівні фото того часу. Деякі з наведених фактів раніше були невідомими. Темну сторінку історії Києва команда музею досліджувала протягом 6 місяців.
У додатку Track Holodomor History нанесено на карту сучасного Києва будинки, вулиці, парки та споруди з минулого та розповідається, якою була їхня історія під час 1930-х років. Історичний матеріал проілюстрований аудіозаписами, відеохронікою та навіть тематичними коміксами.
Користувачі додатку можуть прокласти власний маршрут локаціями та дослідити історію улюбленої вулиці чи району. Деякі точки на карті доповнені “таємною” інформацією, яка відкривається у додатку тільки тоді, коли ви наближаєтесь до локації в межах 400 метрів.
Спеціально для BURO Ukraine Ірина Курганська, керівниця проєкту Track Holodomor History, склала історичний маршрут Подолом 1930-х, коли Київ ще не був столицею, а Контрактова площа називалась Червоною. Про таке минуле улюбленого району, над яким нависала тінь Голодомору, ми і не здогадувались.
Житній ринок
Ринок, який старіший за сам Київ, на початку 1930-х років був одним з найнебезпечніших і найкримінальніших осередків міста. Тут розквітла так звана "спекулятивна торгівля": перепродаж крадених або навіть куплених чи власноруч виготовлених речей, але без дозволу радянської влади. А житель тогочасного Києва Петро Сиченко залишив спогади про час, коли місто жило в тривозі, адже ходили чутки, що на Житньому ринку торгують людським м'ясом. Згодом він на власні очі бачив, як до Лук'янівської в'язниці вели пійману групу злочинців, а в руках несли речові докази – голови убитих.
Верхній та Нижній Вали
Якщо Житній ринок був кримінально небезпечний, то Вали окупували жебраки – переважно ледь живі голодні селяни, яким вдалося потрапити до міста. Тут вони сподівалися обміняти на їжу вироби ручної роботи (полотно, вишиванки, посуд), випросити милостиню або й з відчаю вкрасти їжу. Жили і спали вони на лавках, які розміщено між Верхнім та Нижнім Валами.
Воскресенська церква
Ви не побачите її більше на жодній карті, а проходячи повз житлову багатоповерхівку за адресою провулок Хорива, 3, ніколи не здогадаєтесь, що на цьому місці стояла Воскресенська церква. Її було знищено 1935 року. А під час Голодомору сюди масово звозили з околиць трупи померлих від голоду; їх складали у глибокий рів перед церквою, а звідти, швидше за все, вивозили хоронити на околиці Києва.
Верхній Вал, 2а
За цією адресою розташовувався магазин комерційної торгівлі (тобто продажу за гроші, на відміну від пайків, отриманих за картковою системою). Один кілограм хліба коштував 3,5 карбованці при середній зарплаті робітника 60. Продавали не більше 1 кілограма в руки, й все одно усім не вистачало – люди були змушені займати черги звечора, щоб зранку купити хліба. Між людьми часто виникали заворушення, й тому черги часто розганяли кінною міліцією. Людям із підозрілою зовнішністю (такий вигляд часто мали змучені голодом селяни) хліб могли взагалі не продати, виштовхавши їх із магазину, як згадує свідок Микола Овчарук.
Контрактова площа, 7
Але навіть у темні часи є місце світлим вчинкам. У цьому будинку, якому зараз понад 120 років і яким досі володіє ця ж родина, у 1930-х жила Євдокія Нечаєва. Вона була власницею досить відомої кондитерської фабрики "Пряники Нечаєвих", яка торгувала солодощами на контрактових ярмарках. Під час Голодомору вона підібрала на вулицях Києва близько 40 голодних людей із сіл, переховувала їх та врятувала від смерті.
Завантажуйте мобільний додаток Track Holodomor History для iOS та Android та досліджуйте маршрути Києвом 1930-х.
Дивіться також: Как говорить о Холокосте современным языком, не превратив место памяти в Диснейленд.
