За підтримки програми Українського інституту #UkraineEverywhere
Архів охоплює весь період існування школи — з 1960-х до сьогодні
В Україні створили онлайн-ресурс "Харківська школа фотографії: від радянської цензури до нової естетики", який розповідає про феномен Харківської школи фотографії та є найбільшим на сьогодні онлайн-архівом школи.
Проєкт здійснюється у межах програми Українського інституту #UkraineEverywhere з метою популяризації візуальної культури України онлайн. Зокрема, він розповідає широкій європейській аудиторії про вагомі здобутки українського мистецтва та демонструє взаємозв'язки між українським та європейським мистецькими контекстами. Ресурс працює англійською, українською та частково французькою мовами.
Опублікований архів охоплює весь період існування школи — з 1960-х до сьогодні — і містить добірку з понад 2000 фотографій, профайли 28 митців і мистецьких об'єднань, а також дослідницькі розвідки та фотографічні історії, виконані у форматі сторіз для соцмереж.
"Харківська школа фотографії, без сумніву, є знаковим явищем українського мистецтва, що промовляє до всього світу", — каже Олександр Виноградов, керівник напрямку "Візуальне мистецтво" Українського інституту. За його словами, цей проєкт переосмислює актуальне питання ролі мистецтва у виході з тоталітарного способу мислення в рамках категорій "красивого" й "суспільно прийнятного".
Ресурс побудовано таким чином, щоб в історію Харківської школи фотографії міг зануритися той, хто вперше знайомиться з цим мистецьким напрямом, а також всі охочі отримати більш деталізовану інформацію крізь призму окремих аспектів соціомистецьких процесів в Україні останніх 60 років.
Архів відображає історію того, як в Україні в останні пів століття розвивалося міське середовище і, попри жорсткий контроль радянської системи, існували автори-нонконформісти.
Незважаючи на існування "залізної завіси", в Україні розвивалися взаємозв'язки з європейськими мистецькими рухами. Зокрема, проєкт фокусується на тому, як у пострадянському просторі змінювався канон краси і трактування понять маскулінності та фемінності — чому навіть у сучасній Україні тіло є метафорою кордонів індивідуальності й особистості, своєрідним тригером "суспільної моралі" та переосмисленням питань тілесності, самоідентичності, суспільних ієрархій.
"Манера фотографів Харківської школи здебільшого іронічна та самоіронічна, що сьогодні, мені здається, знову дуже важливо. Знаково, що наші партнери, Український інститут, не побоялися обрати для презентації української культури у світі мистецьке явище, яке використовує гостру, часто некомфортну для українського глядача візуальну мову, піднімає теми складні, подекуди все ще маргіналізовані в нашій культурі", — говорить Ігор Манко, куратор проєкту, представник другої хвилі ХШФ.
Команда проєкту вважає символічним те, що ресурс з'явився у 2021 році, коли Україна на найвищому державному рівні визнала важливість доробку митця Бориса Михайлова — корифея Харківської школи. Цього року його було нагороджено Шевченківською премією у галузі візуальних мистецтв. Також у 2020 році було видано монографію Надії Бернар-Ковальчук "Харківська школа фотографії: гра проти апарату", за підтримки Українського культурного фонду.
Харківська школа фотографії — експериментальний нонконформістський мистецький рух, який виник наприкінці 1960-х — початку 1970-х у Харкові. Школа розвиває концепцію візуального "удару", яка осмислювалася у 1930-х німецькими та радянськими майстрами візуального мистецтва.
У квітні 2021 року ми писали про ще один інтерактивний онлайн-проєкт, створений у межах програми Українського інституту #UkraineEverywhere, під назвою "60. Втрачені скарби". Це серія мистецьких онлайн-ігор про найвідоміших українських мисткинь-шістдесятниць, яка покликана розповісти про унікальність українського руху шістдесятників у контексті світової культури.
Дивіться також:
Вийшла книга про підпільний рух та мистецтво українських шістдесятників.
Clean Day: На центральному автовокзалі в Києві очистили мозаїки художників-модерністів.
Выбор редактора
Подборка Buro 24/7