Искусство выпивать: Певец Павел Зибров

Я надаю перевагу якісному алкоголю. Як немає поганої погоди, так і не буває поганого алкоголю. Є неякісний.

Бажання пити міцний або легкий алкоголь залежить від настрою та пори року. Ясно, що взимку не візьмеш легке вино або шампанське, а обереш віскі, бренді, горілку, самогонку, сливовуху, текілу.

Найголовніше — слухати себе в тому, скільки випити. А не хвалитися: "Я відро можу випить!". "А я два!". Це не спорт. Як у лазні починають суперничати, хто скільки часу може витримати за високої температури. То дурне.

Це зрозуміло, що якщо вдень "нажрався" — увесь день пропав.

Коли я пишу свої пісні, мені треба трішки "розігрітися". Завестись, будемо так казати. Спочатку я розігріваю пальчики, 15—20 хвилин сиджу за інструментом. Потім відчуваю, що мені необхідно "взвинтитися", підхлеснути себе чимось. Хлопаю трішки коньячку, бо його теплим можна пити. Фантазія кращає, головне — не переборщить.

Пам'ятаю, коли писав "Женщина любимая моя", лупанув пляшечку хорошого коньяку. Була пізня ніч, я люблю у такий час працювати: усе місто спить, держава спить, усі сплять — і навіть жаба. А я від тієї пляшечки Hennessy ні в одному глазу, тому що був дуже підвищений емоційний стан. У мене навіть температура підіймається, коли виходить хороший музичний "оборотік", я кайфую від цього.

Я вже не палю 15 років. Як подумаю, скільки здоров'я до цього угрохав! Краще випити 100 грам, ніж покурити — це однозначно.

У мене не буває похмілля. Це властивість організму, слава богу. Раніше від неякісної горілки або самогону були похмільні синдроми, але це дуже добре лікувати натуральним хлібним квасом, розсолом з-під огірків і помідорів (тільки щоб небагато оцту було), капустяний сік із діжки — просто прекрасний. Мочені яблука з капустою — просто геніально знімають! Так само як і мочені кавуни.

Коли я був студентом, мій товариш виїжджав у Польшу жити та подарував мені самогонний апарат з нержавійки. Навчив, як їм користуватися. Я тоді зробив без дріжджів самогонку, бо з ними вона смердить. Цукор, вода і жито — виходить чиста горілка, яка нічим не пахне, окрім жита. Я зробив тоді виварку — десь 15 літрів.

Зараз я роблю настоянки на чистому спирті — з глоду, шипшини, калини. Настоянка на горісі дуже допомагає, якщо отруївся або проблеми зі шлунком. Я її теж сам роблю: беру ще молодий волоський горіх зі шкуркою, ділю на чотири частини, заливаю горілкою (або спиртом) і настоюю. Літрової баночки вистачає на цілий рік.

Одного разу в мене в студії писався народний депутат. Голос у нього не дуже, слух — тим паче, ритм — ніякий. Було страшно його записувати, але він дуже хотів пісню. Ми дуже намучилися, у звукорежисера ледь вуха не відлетіли, апаратура виходила з ладу. Але все зробили. Коли депутат послухав перший варіант, що було у нього, і другий, який зробили хлопці на комп'ютері (хоч на радіо віддавай), то просто "абалдєл". З такого кайфу попросив водія дістати з машини напій. Це був віскі в дерев'яній коробці, під номером, якого року, я не знаю, але він коштував більше 2 000 євро. У світі випустили приблизно сотню пляшок. Класний віскі був, тягучий.

Я не п'ю коктейлі. В хороших ресторанах ще можна. А в інших місцях може бути щось не те: не той сік, не той живчик. У мене так декілька знайомих травонулися.

Не треба мішати алкогольні напої, не треба воно вам. Це те саме, що хочеш переспати з п'ятьома жінками. Вийде "галіматья": ні ти не отримаєш задоволення, ні вони, і взагали не знаєш, як воно піде. А треба так: один вечір з однією жінкою, потім можна відпочити — і через день з іншою. Тоді настрояться мізки і організм, можна все відчути.

Усе залежить від компанії: якщо з жінками — вживаєш легкий алкоголь, щоб підтримати їх. Коли чоловіча компанія — хто буде те ігристе пить? Тільки якщо відрами.

У старі добрі часи бормотуху пили: "грушкі-яблочкі", фруктове вино.

Вдома алкоголь у нас стояв відкрито, ніхто, ні дорослі, ні діти, особливо на нього уваги не звертали. Хоча дядько мій, жив по сусідству, любив пристраститися. Його дружина ховала самогонку, в городі закопувала. Але дядько нюхом відчував, де ті трилітрові банки заховані. Міг одразу пальцем показати: "Там! Під грушею!". І дійсно було, хоча нічого не видавало. 

Не розумію людей, які "втіхаря" самі собі випивають. Це маразм. Я можу один випить за інструментом, але я тоді не один: я та рояль, я і гітара. 

У мене на роботі є баня. I на колишній роботі теж була. А вдома їх зараз дві. Я банщик зі стажем, не дозволяю перед лазнею пить. Тільки коли уже все закінчилося, тоді шо хто хоче — і пиво, і горілку.

Коля Мозговий, царство йому небесне, як і всі музиканти, любив випити. Одного разу журналісти з "Бульвару Гордона" його повели в баню. Там він по кіру (зп'яну) дав таке "одкровенне" інтерв'ю про весь український шоу-бізнес, такої дурні наговорив, що довго потім розплачувався за це. По кіру краще говори "о любві і дружбє".

Якщо ти публічна людина і язик у тебе як помело, краще випивати вдома з близькими людьми.

Колись по кіру я поліз по балконах на третій поверх до дівчини в гуртожиток. З розою в зубах. Заліз — а вона там з іншим. Я постукав у вікно, мені відкрили, я бросив до її ніг розочку і вийшов через двері. Страшно було тією ж дорогою назад спускатися. До того ж, заради чого?

Коли випиваєш, розслабляєшся і починаєш фантазувати, що ти вже генерал, мільйонер, всіх положиш на лопатки, море по коліно. На наступний день прокидаєшся і думаєш: шо ти там намолов?

Читайте также: Искусство выпивать: Ресторатор Яков Лившиц.