Поиск

Художники объясняют искусство детям: Олекса Манн

Художники объясняют искусство детям: Олекса Манн

От "П" до "У"

Текст: Аня Белоус

Проект Buro 24/7, PinchukArtCentre и Old Fashioned Radio

"Буквы про искусство" — совместный проект PinchukArtCentre, Buro 24/7 и Old Fashioned Radio в рамках Премии PinchukArtСentre — 2018. Он представляет собой нечто вроде художественной азбуки. Мы расскажем, что значат все те термины, которые вы точно слышали, но не всегда понимали.

Мы регулярно публикуем обзорные материалы, в которых представители арт-сообщества объясняют слова, с которыми постоянно сталкиваются в своей работе. И делают это так, чтобы понял даже ребенок.

pinchukartcentre-pu

Олекса Манн, художник

Поп-арт — це коли ти береш і розміщуєш який-небудь образ з масової культури в інший контекст чи середовище або змінюєш його масштаб. Наприклад, ставиш гігантську консервну банку перед дев'ятиповерхівкою. Чи розганяєш кадр з коміксу до розміру 3 на 5 метрів. Чи вклеюєш рекламну фотографію трусів, з журналу, у класичну картину з коровою, пастушкою і пастухом. Поп-арт виник, коли чуваків, що його вигадали, вже вкрай задовбав абстрактний експресіонізм. Оця вся, на перший погляд, неконкретність, розмазаність і набризги. А тут раз — і все чітко.


Постмодернізм. Постмодерн — все, що іде після модерну. Це сучасний стан культури, мистецтва і суспільства, на думку деяких філософів. Постмодернізм є мистецтвом цього періоду. Термін відомий з 1914 року, але активно почав використовуватися з кінця 1960-х років. Найяскравіше проявляється в двох компонентах — використанні вже готових форм і іронії, в простонародді — стьобі. Якщо перед тобою вже все створено, а часто навіть спотворено та пережовано, то чому не обіграти це в мистецтві? Постмодернізм не займається правдою життя, він займається "грою", "відображенням" і "відображенням відображення". Фактично він займається собою. Якщо модернізм проводив кордон між тим, що може називатись мистецтвом, а що — не мистецтвом, то постмодернізм заявив, що все що завгодно може називатись мистецтвом. І якщо модернізм декларував, що він створює "нове", то постмодернізм заявив, що він — "все".


Урбаністика — це дослідження міського простору з метою зробити його комфортним для потреб сучасної людини. Виявляється, є ціла наука, як розміщувати і яким має бути або не бути ларьок у місті, лавочки в парку або смітники біля будинків. І ця наука чомусь заперечує багатий власний досвід наших баблотримаючих дегенератів, які вважають, що, купивши землю або історичний будинок у центрі, розруйнувавши або спаливши його і нафігачівши там обвішану канделябрами 30-поверхівку, ти крутий молодець.


Сквот — самозахоплений простір, за який не платять комунальникам, а комунальники мають ще й доплачувати, щоб зайти і подивитись хоч одним оком, як живуть справжні вільні люди. Мистецький сквот відрізняється від бомжацького тим, що там ще і творять, а не тільки сплять, бухають, ширяються і ї...уться. Є культові сквоти, які створили цілі мистецькі школи і напрямки, вони давно занесені в історію мистецтва. Часто це плавильний котел, в якому вариться нове альтернативне мистецтво.


Тусовка — це зібрання людей по інтересах. В данному випадку — мистецьких. Вона формується навколо сильних особистостей, які викликають жвавий і часто нездоровий інтерес. Як правило, під час збору тусовки вирішуються серйозні справи. Або несерйозні, що частіше, бо проводити час треба з однодумцями і не морочити собі голову.

Реді-мейд — термін походить від комбінації англійських слів ready ("готовий") і made ("зроблений"). Це коли готова річ, зроблена не художником, але яку художник помістив в абсолютно інший контекст, набуває нових сенсів. Часто дуже неочікуваних. Тобто готовий об'єкт переміщується з нехудожнього простору в художній. Вперше цей прийом використав Марсель Дюшан в роботі "Велосипедне колесо" у 1913 році. А його культовій роботі "Фонтан", що відома в народі як "Пісуар Дюшана" і досі будоражить неокрєпші уми, в цьому році виповнюється 100 років.

Стріт-арт — це дослівно "вуличне мистецтво". Мистецтво, яке увійшло в урбаністичний простір з метою спілкуватися з великою аудиторією. Воно часто має соціальний та протестний характер. Художники почали створювати свої роботи в несподіваних місцях, для того щоб налагодити діалог з публікою, ставити їй запитання і заявляти про себе. Включає в себе в тому числі і графіті, трафарети, стікери та постери. Але не можна ототожнювати графіті і стріт-арт, бо графіті часто не несуть ніякого соціально-протестного навантаження. Основна риса стріт-арту — некомерційність. Бо не для того художники вийшли за галерейний простір в публічний, щоб перетворити свою діяльність на ще один рекламний носій і дати нажитись на цьому баригам і політиканам.

 

Послушать подкасты на Old Fashioned Radio можно тут, а прочитать полный список терминов — тут

 

Читайте также: Художники объясняют искусство детям: Киндер Альбум.