Щоб бути генієм, читати не обов'язково

Bookchallenge_ua — проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.

В романі Несбьо "Кров на снігу" чоловік, котрий не зміг оволодіти навичкою читання текстів, став убивати. Тобто спочатку він спробував різні, не такі складні, види злочинної діяльності, як-от сутенерство, потім кілька разів відсидів, а тоді прийшов до фаху кілера. Читати він любив, але чомусь не міг — для розваги вигадував власні версії текстів, котрі не міг опанувати, а от з навчанням і роботою не склалося, бо де читання, там і письмо, а де нема одного — і з другим так собі.

За даними ЗНО за минулий рік, так само не склалося з читанням та відповідно письмом у великої кількості українських школярів-випускників: 80 % неправильно вимовляли глухі та дзвінкі приголосні, 70 % не змогли узгодити числівники з іменником, 90 % не знали, де треба ставити кому в реченні з однорідними членами. Ну і так, 40 % з них не мали уявлення, про що йдеться в "Слові о полку Ігоревім".

Дуже часто мені говорять, яким веселим виглядає #bookchallenge_ua зі сторони. Я би і сам хотів/хотіла приєднатися, але я не можу. От просто не можу читати текст. Колись в часи навчання читав/читала, бо дуже мусив/мусила, а от після — ні, дякую.

Якби Андерсен, Черчілль, Бетховен, Моцарт, Томас Едісон, Джон Леннон, Оззі Осборн, Пікассо, Джобс чи Річард Бренсон були українськими випускниками, то неприємна статистика, ймовірно, стосувалася би саме їх (тим більше, я майже певна, що більшість із них не знає про "Слово о полку Ігоревім"). А так ми знаємо їх як геніїв, і ще — як дислектиків. Дислексія — розлад, що полягає в нездатності оволодіти навичками читання текстів, переважно працює в парі з дисграфією — нездатністю оволодіти навичками письма.

Причини виникнення і розвитку дислексії і дисграфії до кінця не встановлено. В когось мозок працює так, що нездатен зв’язувати окремі графічні символи (букви) в слова, хтось через особливості сприйняття розуміє кожне слово окремо і тому не може скласти загального сенсу прочитаного тексту, хтось має оптичні відхилення і плутається в палочках і рисочках, хтось не може слідкувати за текстом послідовно рядок за рядком, в когось по особливому працює короткотривала пам’ять і до кінця речення в голові не утримується сенс його початку. Є ще багато варіацій цього розладу.

Наша система освіти не дозволяє людині бути дислектиком, вона не призвичаєна для того, щоби зважати на інакших і дбати про їхні потреби. Тому багато людей радше будуть вважати себе недостатньо розумними, наполегливими, цілеспрямованими тощо, ніж визнають, що їм просто підходить щось інакше, ніж, наприклад, читання чи засвоєння інформації з тексту.

Не те що я б закликала кожного негайно піти й виявити в себе дислексію. Але якщо вам хочеться читати, а ви не можете — можливо, ви й справді не можете.

Якщо ви не можете читати — по-перше, заспокойтеся. Не в сенсі — змиріться і ніколи більше не намагайтеся, але дозвольте собі розслабитися і не тисніть на свою психіку (це, до речі, працює на розв’язання практично кожної життєвої проблеми). В великій кількості випадків дислексія виникає внаслідок стресу, неможливості опановувати певні навички у власному комфортному темпі та за відсутності будь-якої мотивації, окрім примусу.

По-друге, зрозумійте, що саме вам не вдається, що дратує і заважає.

Якщо ви не можете читати статті в журналі, книги та лонгріди, але даєте собі ради з твітами чи смс — може допомогти чистий лист паперу з вирізаним довгим прямокутником, в який вміщається лише один рядок (до речі, про це я знаю також з художньої книжки — з роману Джона Ірвінга). Можливо, ви просто губитеся в великій кількості графічних символів. Просто пересувайте свій отвір для тексту рядок за рядком. Якщо ви погано сприймаєте писаний текст, але добре засвоюєте на слух — до ваших послуг аудіокниги, програми для озвучування документів та надиктовування.

Якщо вам вдається засвоїти інформацію, лише проговоривши її, — читайте собі вголос, можна тихо, а можна і не дуже.

Якщо у вас немає мотивації читати, окрім того, що хтось сказав, що це добре і потрібно, — пошукайте якоїсь осмисленої причини робити це, вагомої та прийнятної саме для вас.

Якщо все це не допомогло, поспостерігайте за собою уважніше — можливо, вам зарадить пошук ритміки в кожному тексті, детальні нотатки, читання в малих обсягах з частими паузами, масаж скронь, кров єдинорога, варені очі восьминога (не знаю, чи є в нього очі), цвіт папороті чи попіл фенікса. Головне — зрозуміти, що читати — круто, цікаво і приємно — не загалом, а саме вам.

Тому що робити того, що цікавим і приємним не є, не треба. Світ не багато втратить, якщо замість намагання з останніх сил освоїти "Слово о полку Ігоревім" ви винайдете ліки від раку, напишете кілька опер чи розробите якусь нову технологію. І не багато втратить, навіть якщо просто зайвий раз не будете себе їсти тим, що чогось не змогли, а просто залишитеся трошки спокійнішим і трошки добрішим. Це, щоправда, не перевіряють на ЗНО — а дарма.

Читайте также: Як стати щасливим без соцмереж? Колонка Марка Лiвiна.