Искусство выпивать: Иван Семесюк

Buro 24/7 и БЖ продолжают совместную серию материалов. В рубрике "Искусство выпивать" на Buro 24/7 известные люди рассказывают о своих отношениях с алкоголем, а в рубрике Bla Bla Bar на БЖ — о том, в каких киевских заведениях им пьется душевнее всего.

Дуже повстанська історія, коли ти зранку випив. Це такий кайф — протест, повстання проти суспільного договору. Але ще класно, коли весь день мрачно працював, досяг чогось і тоді випиваєш пізно ввечері. Це така пролетарська тема.

Я надаю перевагу пиву, тому що це чесний напій. Він прогнозований, харизматичний, має потужну історію.

Як художник я, мабуть, кращі свої картини намалював п'яним. Алкоголь взагалі класний для творчих актів.

Алкогольний заклад — це свого роду римський форум. Люди приходять говорити між собою, про щось домовлятися. Багато справ вирішуються за келихом.

Якщо тобі 18 років, то, побухавши, ти можеш зранку на турніку 15 раз підтягнутися. А зараз у мене з життя два дні випадають.

Я не зупиняюся. Зупиняється мій організм, і я більше не можу пити. У мене все дуже просто: 5—6 пив — і до побачення.

Сучасна людина випиває з тієї самої причини, що й носить труси на сраці. Можна носить, а можна й не носить. Це особистий вибір кожного.

Мій друг Сагітов — елітарій, а я маргіналітет. П'ю мовчки, без пафосу, "гаражний формат" називається. Сагітов — якісний професійний споживач. Для нього бухло — це шось кулінарне, а для мене це тупо газ-квас-кирогаз.

Це рідкісна тема — мені подобається бухати з власною жінкою. Вона офігенна чувіха. Тому я на ній одружився.

Цілий рід homo або випиває, або споживає. Наші пращури, кроманьйонці, а до них — гейдельберзька людина, а до того мавпа — теж випивали, або споживали. Це звідти взялося. Мавпи збирали гнилячки в лісі, їли і з того кайфували.

Людина, як і будь-яка тварина, з алкоголем просто розслабляється, знімає напругу.

Хтось алкоголем закриває прірву свідомості. А когось так вражає факт власного існування, що він починає мрачно бухать.

Алкоголь супроводжує нас тисячі років. Він у нас в культурі. Є й інші культури, в яких така ж сама історія, наприклад, з гашишем. Це нормально, що є такі штуки, які переводять тебе з одного стану в інший. Якби їх не було, можливо, і людства не було би в такому вигляді, як ми його знаємо.

Буває, після роботи вип’єш пляшечку пива — і так приємно, ніби зарплату отримав.

У поляків є така тема: "кац" — це просто бодун, а "моральняк" — це коли зранку страждаєш від того, що зробив увечері.

Я бухав з чуваком, котрий копав могилу для мого батька, коли той помер. Дядя Саша — сільський алкоголік, трохи схожий на неандертальця, — з низьким лобом і карими очима. У нього напарниця Аня, вони вдвох копають могили. І от ми сидимо, і дядя Саша каже, вказуючи на Аню: "Бачиш цю жінку?". Я кажу: "Бачу". А він мені: "Як вона риє могили!". У його голосі відчувалося стільки прадавнього еротизму.

В селі люди бухають драматично, через безвихідь. В місті є культура споживання. Бухати і жити в місті — нерозривні поняття.

Трилогія "Вежа блазнів" польського письменника Анджея Сапковського взагалі про все, що я люблю. Там дуже багато смачних описів, як бухали середньовічні люди. Через чуму і проказу люди фактично воду не пили, переважно алкоголь.

Я би не випив із Буддою. Тому що він пропагував воздєржаніє. Це основа буддійської традиції, заборонено пити та вживати — та інші зовнішні подразники. Я б не випив з Буддою, бо він і сам би зі мною не випив.

Продолжение рассказа Ивана Семесюка о богемных (и не очень) местах читайте в рубрике Bla Bla Bar на БЖ.

 

Читайте также: Искусство выпивать: Тимур Дорофеев.