Поиск

Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize

Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize

Сучасна скульптура в Україні

Текст: Оксана Семеник


"Як і шпиль, що височіє на фоні неба, кришталь у серванті такий само недосяжний"

Сучасна скульптура  це не мармурові зліпки, античні статуї або пам'ятники на вулицях. M17 Sculpture Prize доводить, що скульптура може бути створеною із кришталю, яскравих лампочок, різних тканин та навіть моху.

М17 давно взяв на себе роль арт-центру, який опікується скульптурою. Не в останню чергу через те, що запрошеною кураторкою є Катерина Рай, яка багато працювала зі скульптурними проєктами.

Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize (фото 1)
Наталія Шпитковська, директорка Центру сучасного мистецтва М17, та Катерина Рай, кураторка M17 Sculpture Prize 

Тема цьогорічної премії та виставки  "Коріння та пилок". Митці та іноземні куратори, які обирали роботи, розмірковували над тим, чим у сучасному світі для суспільства і для них особисто є поняття "коріння". Для митців та мисткинь ця тема виявилась спорідненою з пострадянською травмою, "укоріненням" в онлайні, війною та екологічною тематикою. Виставка цікава не тільки актуальною тематикою, але й різними формами втілення: від знайдених об'єктів до класичних зліпків, від архітектурних макетів до витворів, які змінюються під час всієї роботи виставки.

Тема пострадянської спадщини, яка залишила по собі слід не тільки в наших будинках та свідомості, але й фізичному просторі, найбільше представлена на виставці. Проте всі роботи митців відрізняються оптиками та матеріалами. Наприклад, проєкт Данила Галкіна  більше про сучасне, ніж минуле. Його "Зорепад" наочно показує, як замість комуністичної символіки  переважно зірок  почали з'являтись українські тризуби. Митець ставить питання: чи правильно обов'язково замінювати одну ідеологію іншою? Чи не краще подумати про інші застосування звільненого простору? Процес декомунізації триває вже більше п'яти років (хтось відраховує його від повалення Леніна в Києві у 2013 році), проте дискусії на цю тему точаться й досі. Політичні діячі, дослідники, історики та культурні менеджери продовжують жваво дискутувати, а митці — створювати все нові й нові роботи.

Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize (фото 2)
Данило Галкін

Робота Влада Голдаковського теж пов'язана із внутрішнім відчуттям "радянського", з одного боку, і роздумами про диктатуру й ідеологію — з іншого. Якщо придивитись до металевих полотен  вони нагадують поржавілі екрани телевізорів. Голдаковський вважає, що залізна завіса існує й досі, тільки тепер вона виростає з пропаганди в медіа та соціальних мережах. У коментарі до роботи митець навіть говорить, що залізна завіса зараз сильніша і повністю контролює його. Ідея про те, що інформаційний шум таке саме зло, як і контрольована кількість інформації, не нова, але логічна. Але таке порівняння  справжній оксиморон.

Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize (фото 3)
Влад Голдаковський

Питанням про вплив Інтернету, засилля образів та інформації, яка лишається назавжди і може бути побаченою випадковими людьми, присвячена робота Тараса Поповича. Камери нон-стоп пишуть відео і стрімлять наживо, а через певний відрізок часу починають відтворювати записане. Тобто, вирахувавши час, ви можете прийти і побачити себе минулих. Робота, яка здається розвагою, насправді змушує замислитись над психологічними та навіть філософськими питаннями, а саме: усвідомленням неповторюваності моменту й одночасно циклічністю життя. В "Лабіринті часу" теж є своя історично-мистецька циклічність  форма роботи, прямокутні чорні стовпи з екранами, які стоять колом, відсилає до Стоунхенджу.

Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize (фото 4)
Тарас Попович
Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize (фото 5)
Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize (фото 6)
Скульптури Тараса Поповича

Повертаючись до ближчого минулого  радянського, Данило Шуміхін теж використовує вже існуючі форми. Мінімалістична робота не дуже привертає увагу, але ця навмисна непоказовість добре відображає ідею скульптури. "Це розповідь про "усунення надмірностей у проєктуванні та будівництві" в СРСР. На початку 50-х років керівництво постановило розробити проєкт економного й недорогого в обслуговуванні житла. Вершиною "експериментаторства" став пробний зразок будинку в Ленінграді. Занадто "художній" проєкт було припинено, оскільки, за словами Хрущова, він міг сприяти вихованню індивідуалізму. Так, було відкинуто естетику й затверджено типові "хрущовки", які мали простояти 25 років, до того часу, коли в СРСР буде остаточно побудований комунізм. Але пройшло більше п'ятдесяти, а вони досі стоять і впливають на формування нашого мислення",  коментує Шуміхін. І дійсно  білий будинок в модерністському стилі так і залишився просто макетом, без кольору, присвячених йому альбомів з архітектури або текстів у спеціалізованих виданнях.

Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize (фото 7)
Данило Шуміхін

Мінімалістичні об'єкти, які не мали багато елементів або були простими та зрозумілими в своїх ідеях, виявилися найвдалішими та найсильнішими в цьогорічній премії. Наприклад, "Не/втручання або Об'єкт з натури" Журунової Маргарити та Богдана Локатира — це зліпок з крейдяного кар'єру у Могриці. Це місце настільки зачарувало дует, що вони увіковічили його, як античні і ренесансні скульптори — ідеальних людей. Їхній проєкт символізує перехід від антропоцентризму (віра, що людина є вінцем Всесвіту та ціллю всіх подій.  Прим. авт.) та екологічний маніфест: природа сама створює прекрасні текстури та форми, але скільки ще ми зможемо цим насолоджуватись, невідомо. В цьому мінімалістичному об'єкті закладено набагато більше, ніж в масштабних проєктах та гучних словах.

Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize (фото 8)
Богдан Локатир і Маргарита Журунова

До екологічної тематики звертається і молода мисткиня Анна Тарадіна. На полицях ми бачимо гербарій, але не засушений між сторінками книг, а перетворений на бетон та свинець. Тарадіна говорить, що її інсталяція  це бажання зберегти інтимний момент єднання з природою. Хоча свинцеві та бетонні корінці і плоди більше нагадують музейні експонати, скам'янілості давніх порід і тварин в природничих музеях. Ці два проєкти, які знаходяться поряд, ніби дивляться в майбутнє, яке здається все ближчим.

Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize (фото 9)
Анна Тарадіна

Під склом, ніби музейний експонат, знаходиться і проєкт Василини Буряник. Її тривимірні об'єкти із синтетичних тканин  кінетичні, тобто видозмінюються під час експонування. Робота присвячена війні в Україні та ранам, які ще не скоро загояться. "Сльози, що твердіють, та кров, яка не згортається" нагадують землю, в яку повільно просочується кров, що стає самою землею. З іншого боку  це тіло, в якому є металеві уламки. Ці металеві уламки змінюються під дією речовин і розтікаються ще більше, отруюючи "тіло" об'єкта.

Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize (фото 18)
Василина Буряник

Переможцем премії став проєкт Михайла Алексеєнка про кришталеві мрії його померлої бабусі  він зібрав кришталь, який зберігався у квартирі, та створив з нього скульптуру. Ця кришталева скульптура височіє ніби стела та нагадує шпилі будівель, характерні для сталінського ампіру елементи. "Як і шпиль, що височіє на фоні неба, кришталь у серванті такий само недосяжний, хоч і немовби завжди був зовсім поруч",  коментує митець. Цей проєкт одночасно про дуже особисте та загальносуспільне: що нам робити з цією посттоталітарною спадщиною? Забути її повністю, викинути на смітник чи переробити в щось нове? А головне  чи варто змінювати думки тих, хто звик до старого життя? Алексеєнко пропонує дістати із шаф сервант, поговорити і здути з нього пилюку, поки ще є з ким і для кого його діставати.

Скульптури з моху та кришталь із бабусиного серванта: Що дивитися на M17 Sculpture Prize (фото 19)
Михайло Алексеєнко

Ми запитали в нього, що б сказала його бабуся та що таке сучасні метафоричні сервізи.

Що б сказала твоя бабуся, якби побачила цю роботу? Якщо вона бачила, то як їй твій проєкт?

Мабуть, сказала б, що я здурів. Якби побачила вживу, напевно, здивувалася б і почала б розповідати історії про черги, про "корисних людей", через яких отримували речі в дефіцит, та який кришталь був свого часу цінним. Все залежить від контексту: якби вона побачила роботу по телебаченню, то для неї це точно був би знак якості.

Мені здається, що у кожного покоління є свої "сервізи", священні речі, які не можна чіпати, які стоять і чекають свого надважливого моменту. Для твого покоління  що це може бути?

Гадаю, що в мого покоління ще не сформувалися "сервізи", але є надважливий момент  побудова культурного середовища в Україні. Для мене "совок" проявляється якраз у відсутності культури, у вигляді жлобства, на всіх рівнях, починаючи з візуального несмаку, який нас оточує, закінчуючи банально відсутністю культури спілкування.

Чи закінчилася для тебе ця тема родинних міфів, спадщини і пропрацювань минулого?

Мене, навпаки, завжди цікавила тема майбутнього, але без усвідомлення і опрацювання минулого, певних травм, рухатись далі складно. Міфи моєї родини як певний образ, який накладається на міфи цілої країни. В моїй художній практиці тема сімейних міфів йде паралельно з іншими проєктами, тому, гадаю, цей процес не закінчиться і періодично я буду повертатися.

Над чим ти працюєш зараз і які проєкти хотілося б втілити?

З кришталем як матеріалом і темою в різних медіа я працюю з 2013 року, але все одно відчуваю недомовленість. Зараз хочу завершити серію гравюр, які вишкрябую на лакованих частинах радянських сервантів.

Більш глобально мене цікавить сучасний візуальний код, який я для себе називаю "тотальною еклектикою". Ця ідея визріває вже пару років, але в публічному просторі я намагаюся презентувати максимально завершені висловлювання, тому не буду загадувати наперед.


Читайте також: Таким был мир в 2020-м: Премия World Press Photo объявила номинантов.

 

Больше