Bookchallenge_ua: Будь один, це нормально

Bookchallenge_ua — проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.

Ніхто уже не знає, чи дійсно казав Сартр, що "пекло — це інші", але всі сучасні комунікації точно заповзялися довести нам протилежне. Будь не сам, кричать нам з усіх боків, будь на зв’язку з 3G, ділися враженнями з ще швидшим 3G, вирушай у подорож з коханими, приведи друзів та отримай знижку, пий напій з сім’єю, діли сухарики між одногрупниками, їж сирок з бабусею, займайся спортом з однодумцями, порушуй приватний простір незнайомих тобі людей з свіжим від жуйки подихом. Навіть туалетний папір, цей, здавалося би, стовідсотковий атрибут усамітнення, треба розділити, якщо вірити рекламі, або з пухнастим цуциком, або з м’якеньким немовлям.

На четвертий місяць #bookchallenge_ua я зрозуміла, що випадково купила собі індульгенцію від усього цього пекла, і це один з моїх найцінніших здобутків проекту.

Коли ти читаєш книжку, не можна залишатися на зв’язку. Не можна ділитися враженнями. Не можна користатися всіма цими безмежними можливостями соціалізації, з яких ростуть неврози, нездійсненні вимоги до себе і до життя і взагалі хибні, рекламні про нього уявлення, а вже потім справжні почуття, вартісні досвіди і натхнення, в значно меншій, на жаль, кількості.

Книжкою не можна поділитися прямо негайно. На книжці потрібно зосередитися. Читання не можна сполучити з розмовою, роботою, пробіжкою, активною включеністю в будь-що. Це його велика цінність, чесно.

Окрім того виявилося, що це не лише найкраще місце для усамітнення, це ще й легальний привід на це усамітнення. Читання передбачає автора і читача віч-на-віч, і багато хто все ще про це не забув. Так, якщо ти прийшов в ресторан обідати сам і встиг відкрити книгу до того, як тебе зі стриманим співчуттям спитають "Ви ажидаєтє?", то є шанс, що вже не спитають.

Є ще один скритий сенс такого порядку речей — поява великої кількості людей, які почувають себе недобре, щойно опиняються в ситуації, коли їм тимчасово ні з ким розділити твікс, моток туалетного паперу чи гарний фон для селфі. Виходить так, що комунікації, крім продуктів і послуг, продають нам в комплекті оцей постійний голод до співіснування з іншими 24/7, який, по-перше, ніколи неможливо задовільнити, а по-друге — витримати на практиці теж неможливо.

Оці завислі між світами люди, що в них росте потреба особистого простору і усвідомлення власного, не змішаного з чужими, голосу, а вони за браком досвіду чи вміння прислухатися до себе сприймають це за потребу співіснувати з іншими ще тісніше і активніше — хтось має, нарешті, дати їм в руки книжку. Книжка — це дуже гідний і натхненний +1, терплячий, мудрий і дбайливий.

І ще, книжка на самоті — це чудовий крок до усвідомлення того, що є ситуації та моменти, в яких кожен час від часу залишається сам-на-сам із собою, не ділиться, не бере участі, не об’єднується, а просто проживає унікальний свій досвід і сам його осмислює, і це не просто нормально — це суперцінно.

Правда, відколи ми з Марком запустили #bookchallenge_ua, до нас приєдналися понад 5 тисяч користувачів iнтернету, а взагалі з проектом люди проконтактували понад 6 мільйонів разів. Таке усамітнення. Іноді, коли мені трапляється особливо хороший уривок крутої книжки, я уявляю собі всіх цих людей і прочитую його пошепки вголос — спеціально для них.

 

Читайте также: Bookchallenge_ua: Хочу все й зараз. Колонка Марка Лiвiна.