В Україні створили перший фешн-довідник. Його можна прочитати безкоштовно!

Про українську індустрію моди говорять як в країні, так і за кордоном. Українські бренди відомі на увесь світ, а мода за останні роки стала повноцінною складовою креативної індустрії, незважаючи на економічну та політичну нестабільність.

Історикиня моди та fashion-критикиня Зоя Звиняцьківська разом з журналістом та редактором відділу моди Harper's Bazaar Ukraine Антоном Єременком побачили потребу у системному описі індустрії. Разом вони випустили книгу "Довідник української моди" / Fashion Directory of Ukraine — перше видання про людей, що створюють моду в Україні. Серед них - номінанти списку впливових людей в світі моди BoF 500 Ася Мхітарян та Дмитро Євенко, дизайнери Віта Кін, Антон та Ксенія Шнайдер, дует фотографів Synchrodogs, міткиня Маша Рева. 

Автори книги записали сто годин інтерв'ю з 92 представниками різних напрямів української модної індустрії: дизайнерами, стилістами, фотографами, рітейлерами та іншими інсайдерами. Вони й стали основою книги — 192 сторінки з вуст тих, хто розбудовує в Україні моду як повноцінну креативну індустрію.

"За останні роки українська мода перестала бути локальним явищем, окремі перемоги перетворилися на систему, тому ми вирішили створити книгу, що демонструватиме це", — розповідає Антон Єременко.

"Головними умовами нашої роботи були незаангажованість та увага до фактів, — каже Зоя Звиняцьківська. — Треба було привести несформовану множину уявлень про вітчизняну модну індустрію в систему, що відповідає критеріям глобальної моди. Українська модна індустрія — динамічне та масштабне явище, і нашою метою було показати його комплексно, дати цілісну картину".

На прохання BURO автори відповіли на декілька запитань:

На ваш погляд, чому про українських дизайнерів моди у всьому світі відомо більше, ніж про предметних дизайнерів або художників?

Антон: Мені здається, це пов'язано з тим, що в наш час глобальна індустрія, та українська мода зокрема, стала поп-культурою, а дизайнери — її зірками. Величезна кількість медіа висвітлюють роботу цілої індустрії щодня і з пристрастю. Навколо предметного дизайну і мистецтва, на жаль, не створюють такого гучного звучання, яке дають модні медіа своїм героям. Хоча у нас є прекрасні приклади, як-от отримання премій Red Dot за предметний дизайн і успішні художники.

Зоя: На мій погляд, така постановка питання дуже яскраво показує, наскільки непроникна наша модна "бульбашка" і наскільки вона далека від загальних культурних процесів, в тому числі і в Україні. А ще — наскільки люди світу моди сноби.

Мені пощастило, я за освітою, інтересами і колом спілкування маю інформацію про ті сфери, які ви згадуєте, — художників і предметників. Так ось, там все набагато феєричніше в сенсі популярності. Вони б сказали: "Дивно, що ніхто не знає про українську моду. Може, її і немає зовсім?"

На кожній премії Red Dot є кілька переможців з України, і це давно вже норма. На всіх архітектурних сайтах є українські проєкти. Про художників я взагалі мовчу — вони продаються на кращих світових аукціонах, а в минулому році пройшла велика виставка сучасного українського мистецтва у Відні (кураторами виступили Аліса Ложкіна та Костянтин Акінша), в Україні кілька музеїв сучасного мистецтва.

Окремо хочу сказати — вважайте це капслоком, — що в минулому році та ж Аліса Ложкіна випустила книгу (ось зараз капслок), історію українського мистецтва ХХ — початку ХХI століття, двомовну та за підтримки Українського інституту, який явно вважає, що мистецтво може репрезентувати нашу країну в світі, а мода, наприклад, — ні, тому вона цю організацію, покликану популяризувати Україну у світі, на жаль, не цікавить.

До речі, презентація книжки про українське мистецтво пройшла в паризькому Центрі Помпіду. Це насправді схоже на певний перекіс в популярності — але, боюся, в іншу сторону.

В описі проєкту зазначено, що він про людей, які створюють індустрію моди. При цьому одне з частих питань, які ви задавали в інстаграм-акаунті проєкту в серії діалогів з інсайдерами українського фешн-світу, стосувалося якраз-таки її відсутності. Вона є чи ні? І розвивалася всі ці роки завдяки чи всупереч?

Антон: На мій погляд, індустрія існує, з тієї простої причини, що існують різні її складові, в особі тих самих людей, про яких наша книга, і ці люди між собою взаємодіють. Більш того, всі вони працюють не тільки всередині країни, вони взаємодіють і з навколишнім світом, вплітаючи себе і всіх нас в міжнародний контекст. Це ми і намагалися показати в довіднику.

Зоя: Це пастка свідомості. Коли говорять, що чогось немає, зазвичай це означає "немає в звичному вигляді". Дійсно, в силу ряду причин українська індустрія моди відрізняється від індустрій країн, скажімо так, з більш високим рівнем споживання. Однак це не означає, що її немає, — вона просто інша. Власне, виявити її особливості і показати їх було одним із завдань цього проєкту.

Що було найскладнішим в роботі над проєктом?

Антон: По-перше, наша книга чітко структурована, вона як конструктор — складається з певних частин, які для всіх героїв однакові. Тому нам потрібно було придумати цю структуру. По-друге, у нас 92 герої в 7 категоріях, а людей, які працюють в українській моді, набагато більше. У зв'язку з цим потрібно було розробити чіткі критерії, за якими ми складали список учасників проєкту. По-третє, досить складною була комунікація з деякими з них.

Зоя: Це вже другий мій проєкт, який певною мірою пов'язаний з історією новітньої української моди та її музеєфікацією. Перший був три роки тому — тоді я зробила виставку "In Progress. Дрес-код України доби Незалежності" і випустила книгу. І тоді, і зараз проблеми однакові, хоча я дуже сподівалася, що ситуація зміниться.

Головна проблема — ставлення учасників індустрії до проєктів, які цю індустрію описують. Тут представлений дуже широкий діапазон — від байдужості та ігнорування через небажання і лінь і аж до створення новітніх фальш-панелей у вигляді нової міфології, придуманої сьогодні (інтернет все пам'ятає!).

Крім того, у деяких учасників індустрії, розбещених пресою, є безпідставне уявлення про те, що люди, які пишуть авторське дослідження з їхньою згадкою, повинні затверджувати з ними свої тексти, ніби це рекламний матеріал.

Верифікація дат, подій і фактів і взагалі спроби співпраці з представниками індустрії були і залишаються, на жаль, найскладнішими в роботі такого типу. Маю велику надію, що ситуація в цій галузі почне змінюватися, а індустрія нарешті усвідомить цінність для себе таких проєктів і почне їх підтримувати або хоча б ділитися інформацією.

Над дизайном видання та обкладинкою працював Гліб Муха. Більшу частину портретів зняла фотографиня Юлія Крайст.

"Довідник української моди" / Fashion Directory of Ukraine видається одразу двома мовами — українською та англійською. З 28 жовтня матеріали книги з'являться у вільному доступі на сайті fashiondirectory.com.ua.

Книгу створено за підтримки Українського культурного фонду.

Смотрите также: Diet Prada придумали мем о том, куда катится модная индустрия. И всех оскорбили.